Європарламент затвердив нові міграційні правила: механізм передачі прохачів притулку до третіх країн

Європейський парламент офіційно схвалив два важливі нормативні акти, які суттєво посилюють міграційне законодавство Європейського Союзу. Це рішення стало значним кроком у впровадженні Пакета ЄС щодо міграції та притулку, який було ухвалено ще у червні 2024 року. Ключовою зміною є запровадження механізму, що дозволяє переміщувати осіб, які шукають захисту, до так званих «безпечних третіх країн» для розгляду їхніх заяв. Такий поворот сигналізує про перехід до моделі екстерналізації обробки прохань, що викликало гостру критику з боку правозахисних організацій.

Перший із затверджених регламентів створює юридичну базу для моделі, дуже схожої на британську ініціативу, відому як «Руандійська модель». Згідно з цим положенням, прохачів притулку можуть безпосередньо відправляти до заздалегідь визначених безпечних третіх країн, якщо укладено відповідну угоду. Саме там відбуватиметься розгляд їхніх клопотань. Якщо заяву буде задоволено, заявники залишатимуться проживати у цій третій країні, а не в державі-члені ЄС. Як приклад, раніше було підписано аналогічну угоду між Італією та Албанією. Єврокомісія планує переглянути та, можливо, спростити правові рамки для таких трансферів до середини 2025 року.

Другий нормативний акт запроваджує обов'язкове створення загальноєвропейського списку «безпечних третіх країн». Цей список замінить розрізнені національні переліки, які досі вели окремі країни-члени ЄС. До уніфікованого переліку можуть увійти такі держави, як Туніс, Марокко чи Єгипет. Більше того, згідно з проєктами правил, які підлягають перегляду у червні 2025 року, навіть країни, через які прохачі лише транзитом прямували або які вони взагалі не відвідували, можуть отримати статус «безпечних». Початковий загальний перелік, запропонований Єврокомісією, включав Бангладеш, Колумбію, Єгипет, Індію, Косово, Марокко та Туніс.

Політичний розкол у Європарламенті чітко проявився під час голосування щодо посилення міграційного режиму. Праворадикальні та праві фракції рішуче підтримали ці заходи. Зокрема, Християнсько-демократичний союз (ХДС) та «Альтернатива для Німеччини» (АдГ) проголосували «за», тоді як Соціал-демократична партія (СДПГ) та «Зелені» висловилися проти. Критика реформи лунає від правозахисних структур та лівих політиків. Торстен Мориц, генеральний секретар Комісії європейських церков у справах міграції (CCME), заявив, що право на притулок фактично скасовано. Клара Бюнгер, член німецької Лівої партії, висловила стурбованість щодо можливого порушення Женевської конвенції про біженців під час імплементації. Ерік Маркварт, представник «Зеленої партії» у Європарламенті, наголосив на юридичній та гуманітарній сумнівності надання статусу «безпечних» країнам на кшталт Єгипту, де, за повідомленнями, поширені політичні переслідування. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) також закликало до посилення правових гарантій для захисту фундаментальних прав під час трансферів.

Повний пакет реформ, згідно з планом, має набути чинності у червні 2026 року, синхронно із загальним Пакетом про міграцію та притулок. Переговори між Єврокомісією та країнами-членами щодо цих двох законодавчих текстів заплановані на грудень 2025 року. Історичне коріння цієї реформи сягає міграційної кризи 2015–2016 років. Тоді зростання кількості прохачів притулку виявило нездатність «Дублінської системи» ефективно розподіляти відповідальність між країнами ЄС. У рамках ширшої реформи, ухваленої у квітні 2024 року, також передбачено створення спільної масштабної ІТ-системи Eurodac для зберігання біометричних даних. Крім того, держави-члени, які відмовляються приймати прохачів притулку за квотами, матимуть можливість надати фінансову компенсацію замість цього.