Кінець епохи Орбана: Петер Мадьяр та партія «Тиса» здобули історичну перемогу на виборах в Угорщині

Угорщина стала свідком фундаментальних політичних перетворень у неділю, 12 квітня 2026 року. На загальнонаціональних парламентських виборах опозиційна політична сила «Тиса» (Партія поваги та свободи) під проводом Петера Мадьяра здобула переконливу перемогу над владним альянсом «Фідес», який очолює Віктор Орбан. Ця подія ознаменувала завершення шістнадцятирічного безперервного правління Орбана на посаді прем'єр-міністра, яку він обіймав з 2010 року, хоча його перший досвід керівництва урядом датується ще 1998 роком. Десяте за рахунком голосування з моменту зміни режиму в 1990 році відзначилося безпрецедентною активністю громадян: явка перевищила 77,8%, що стало абсолютним рекордом для посткомуністичної епохи країни.

Згідно з попередніми офіційними даними Національного виборчого бюро Угорщини, оприлюдненими після опрацювання значної частини бюлетенів, перевага «Тиси» виявилася вирішальною. Після підрахунку майже 72% голосів партія Мадьяра впевнено лідирувала з показником 53%, тоді як «Фідес» отримав лише 38%. Прогнозований розподіл мандатів у 199-місному парламенті вказує на те, що політична сила 45-річного Петера Мадьяра може розраховувати на 138 місць. Це суттєво перевищує поріг у 133 голоси, необхідний для формування конституційної більшості. Тим часом 62-річний Віктор Орбан, визнаючи свою поразку, зазначив, що «відповідальність і можливість керувати не були надані» його партії, охарактеризувавши такий результат як «болючий». Також Мадьяр підтвердив, що діючий прем'єр уже привітав його з перемогою у телефонній розмові.

Стрімкий злет Петера Мадьяра, який увірвався у велику політику лише у 2024 році, став справжньою сенсацією. Свою передвиборчу кампанію він побудував на засадах безкомпромісної боротьби з корупцією та обіцянках відновити чіткий прозахідний вектор розвитку Угорщини. Такий крок має на меті розблокування мільярдних коштів з фондів Європейського Союзу, які наразі залишаються замороженими. Політична кар'єра колишнього функціонера «Фідес» почала стрімко розвиватися після гучного скандалу з помилуванням у 2024 році. У тій справі фігурували його колишня дружина, екс-міністр юстиції Юдіт Варга, та колишній президент Каталін Новак. Тоді Мадьяр публічно звинуватив Орбана в тому, що справжні винуватці інциденту «ховаються за жіночими спідницями». Партія «Тиса» продемонструвала свій потенціал ще у червні 2024 року, посівши друге місце на виборах до Європарламенту з результатом у 30% голосів.

Весь виборчий цикл супроводжувався глибокими ідеологічними розбіжностями між опонентами. Віктор Орбан намагався позиціонувати себе як єдиного гаранта миру, виступаючи проти будь-якого залучення Угорщини до конфлікту в Україні. У своїй риториці він спирався на підтримку впливових американських політиків, зокрема віце-президента США Джей Ді Венса та колишнього президента Дональда Трампа. Міжнародні аналітики сходяться на думці, що ці вибори стали своєрідним референдумом щодо авторитарних тенденцій у країні та її поступового віддалення від Брюсселя. Саме порушення принципів верховенства права призвело до тривалого блокування європейських фінансових ресурсів. Коментуючи результати волевиявлення, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн підкреслила історичну значущість моменту, заявивши: «Сьогодні ввечері Угорщина обрала Європу».

Попри взаємні звинувачення обох сторін у порушеннях під час голосування, Президент Угорщини Тамаш Шуйок офіційно підтвердив, що виборчий процес відбувся належним чином. Окрім двох головних фаворитів, виборчий поріг подолала і третя політична сила — партія «Мі Хазанк» (Наша Батьківщина) під керівництвом Ласло Тороцкаї. За попередніми розрахунками, вона отримає 7 мандатів у Державних зборах. Аналіз електоральної поведінки показав, що найвищий ріст явки спостерігався саме в тих округах, де «Тиса» мала міцні позиції ще на виборах до Європарламенту 2024 року. Це свідчить про масштабну мобілізацію протестного електорату, незадоволеного економічною ситуацією. Оголошуючи про свою перемогу, Петер Мадьяр висловив обережний оптимізм, назвавши цей день «святом демократії» для всього народу.