ЄС та Велика Британія офіційно закріпили нову угоду про співпрацю у сфері конкуренції

Європейський Союз та Велика Британія зробили вирішальний крок до зміцнення своїх економічних зв'язків, офіційно оформивши нову структуру для взаємодії у сфері конкурентної політики. Цей стратегічний крок був закріплений у спеціальній Угоді про співпрацю в галузі конкуренції, яка тепер слугує критично важливим доповненням до базової Угоди про торгівлю та співробітництво (TCA) між Лондоном та Брюсселем. Процес підготовки документа був тривалим: технічні консультації між експертами завершилися у жовтні 2024 року, а вже у травні 2025 року Європейська комісія дала «зелене світло» пропозиціям щодо підписання цієї угоди.

Попри офіційне підписання, станом на 25 лютого 2026 року угода все ще перебуває у статусі очікування, оскільки процедури ратифікації як з боку Європейського Союзу, так і з боку Великої Британії тривають. Експерти галузі очікують, що повноцінне впровадження всіх механізмів відбудеться протягом першої половини або в середині 2026 року. Цей документ має історичне значення, оскільки він є першим спеціалізованим інструментом, розробленим після Брекзиту, що має на меті підвищення ефективності правозастосування в обох юрисдикціях. Угода формалізує та структурує взаємодію між Європейською комісією, національними органами з питань конкуренції (NCA) держав-членів ЄС та британським Управлінням з питань конкуренції та ринків (CMA).

Ключовою архітектурною особливістю нової угоди стало створення прямого та оперативного каналу зв'язку між британським CMA та окремими антимонопольними відомствами країн-членів ЄС. Рамки документа встановлюють чіткі зобов'язання для сторін: вони повинні взаємно повідомляти одна одну про початок будь-яких суттєвих антимонопольних розслідувань або перевірок злиттів, які можуть зачепити економічні інтереси іншої сторони. Такий підхід дозволяє не лише обмінюватися інформацією, а й координувати правозастосовні зусилля щодо ідентичних або тісно пов'язаних видів діяльності, коли це визнається доцільним для досягнення справедливого результату.

Хоча угода охоплює широке коло питань антимонопольного регулювання та контролю за злиттями, вона має чітко визначені межі. Зокрема, з її поля дії виключено секторальне регулювання, таке як Закон про цифрові ринки (DMA), що підкреслює специфічну спрямованість документа. Важливо розуміти, що угода не ставить за мету повну гармонізацію законодавчих норм, залишаючи сторони в межах їхніх власних правових систем. Питання конфіденційності залишається пріоритетним: за загальним правилом, для розкриття чутливої інформації потрібна попередня згода компаній. Проте, завдяки поправці до Закону Великої Британії про конкуренцію 2002 року, прийнятій у травні 2024 року, тепер дозволяється розкриття певних даних для цілей цієї угоди без згоди компанії, якщо це відповідає внутрішнім законодавчим вимогам.

Ця домовленість за своїм наповненням значно випереджає так звані угоди «першого покоління», хоча вона і не повертає сторони до того рівня інтеграції, який існував до Брекзиту. Наприклад, вона не передбачає автоматичного співробітництва або використання спільних слідчих інструментів. До цього моменту Велика Британія мала аналогічні угоди про співпрацю (переважно у формі меморандумів про взаєморозуміння) лише з обмеженим колом країн, включаючи США, Канаду, Австралію та Нову Зеландію. Створення цього механізму спрямоване на мінімізацію юрисдикційних колізій та підтримку високих стандартів застосування антимонопольного законодавства, що в кінцевому підсумку сприятиме захисту інтересів споживачів та стимулюванню інновацій на обох ринках.