Трамп запроваджує 15-відсоткові мита після скасування Верховним судом попередніх зборів

У п’ятницю, 20 лютого 2026 року, Верховний суд Сполучених Штатів ухвалив резонансне рішення з результатом 6 проти 3, яким анулював масштабні імпортні мита, запроваджені адміністрацією президента Дональда Трампа. Ці збори базувалися на Законі про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA) 1977 року, проте судді визнали такий підхід неправомірним. Головний суддя Джон Робертс у своєму висновку підкреслив, що текст IEEPA не містить прямих згадок про тарифи, а жоден із попередніх президентів не інтерпретував цей закон подібним чином. Суд постановив, що IEEPA не надає главі держави повноважень вводити мита чи податки на імпорт, оскільки, згідно зі Статтею I Конституції США, ця прерогатива належить виключно Конгресу. Такий вердикт став потужним юридичним ударом по економічній стратегії Білого дому, яка активно використовувала цей інструмент у міжнародних справах.

На момент оголошення судового рішення американські імпортери вже встигли сплатити понад 200 мільярдів доларів за цими митами, які тепер офіційно визнані незаконними. Президент Трамп відреагував на вердикт миттєво, назвавши його «глибоко розчаровуючим», і того ж дня оголосив про запровадження нових тимчасових тарифів. Цього разу правовим підґрунтям став Розділ 122 Закону про торгівлю 1974 року, який дозволяє встановлювати тимчасові імпортні збори у відповідь на «значний та серйозний дефіцит платіжного балансу». У суботу, 21 лютого 2026 року, ставку цього універсального тарифу було піднято до 15%, що є максимально допустимим порогом, передбаченим цим законодавчим актом.

На відміну від раніше використовуваного IEEPA, Розділ 122 має суворі часові обмеження: такі збори можуть діяти не більше 150 днів, якщо Конгрес не проголосує за їхнє продовження. Цей крок Вашингтона негайно спровокував хвилю торговельної невизначеності серед союзників США, зокрема у Великій Британії. Експерти, серед яких Вільям Рейнш із Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), зауважили, що судове рішення фактично позбавляє президента можливості «розмахувати великим кийком». Своєю чергою, Венді Катлер з Азіатського товариства політики зазначила, що перехід до Розділу 122 забирає у глави держави інструмент, який дозволяв діяти «будь-коли, будь-де і з будь-якої причини», як це було у випадку з IEEPA.

Міністерство фінансів США в особі Секретаря Скотта Бессента висловило впевненість, що використання Розділу 122 у поєднанні з іншими повноваженнями дозволить зберегти митні надходження 2026 року «майже без змін». Того ж дня було видано Виконавчий наказ про скасування тарифів IEEPA, а Управління торгового представника США (USTR) оголосило про початок нових розслідувань за Розділом 301 Закону про торгівлю 1974 року. Ці розслідування можуть стати фундаментом для запровадження більш довгострокових обмежувальних заходів у майбутньому. Водночас питання про можливе повернення коштів імпортерам, які сплатили понад 200 мільярдів доларів, залишається відкритим; суддя Кавано в окремій думці попередив, що процес врегулювання цих виплат може перетворитися на справжній «безлад».

Попри юридичні зміни, інші торговельні заходи залишаються чинними, зокрема мита за Розділом 232 Закону про розширення торгівлі 1962 року на сталь та алюміній, а також тарифи на китайський імпорт за Розділом 301. Для Великої Британії, яка раніше досягла преференційної угоди, ситуація залишається напруженою. Уряд на чолі з прем'єр-міністром сером Кіром Стармером заявив, що розраховує на збереження «привілейованого торговельного статусу» у відносинах зі Сполученими Штатами, навіть попри нову хвилю нестабільності, спричинену запровадженням єдиного тарифу за Розділом 122. Цей правовий зсув знову виносить на перший план дискусію про межі повноважень виконавчої влади у сфері міжнародної торгівлі.