Камера LROC виявила свіжий кратер діаметром 22 метри на північ від місячного кратера Ремер

Команда, що керує камерою місячного розвідувального орбітального апарату (LROC), офіційно оголосила у листопаді 2025 року про ідентифікацію нещодавно утвореного ударного кратера на поверхні Місяця. Ця особливість, яку в побуті називають «веснянкою», була виділена дослідниками шляхом порівняння зображень, отриманих у різні часові проміжки: між груднем 2009 року та пізнішим періодом після грудня 2012 року. В результаті виявлений кратер має діаметр приблизно 22 метри (близько 72 футів) і розташований безпосередньо на північ від старішого, вже відомого кратера Ремер.

Найбільш виразною ознакою цього нового сліду є його помітна яскравість. Вона зумовлена викидами ударної речовини, які сформували блискучі промені у виразному візерунку сонячного спалаху. Цей матеріал з високим альбедо створює різкий візуальний контраст із темнішим, більш зрілим місячним реголітом навколо нього, слугуючи чітким індикатором відносно нещодавньої події зіткнення. Кратер Ремер, на честь якого названо цю місцевість, знаходиться у північно-східному квадранті Місяця, північніше Синуса Аморіс, і названий на честь данського астронома Оле Рьомера, який у 1676 році провів перші кількісні вимірювання швидкості світла.

Наукове документування цих змін очолює команда LROC під керівництвом головного дослідника Марка Робінсона, професора Школи Землі та космічних досліджень (SESE) Університету штату Аризона. Згідно зі звітом за 2016 рік, команда, працюючи з Центру наукових операцій LROC у Темпе, штат Аризона, вже каталогізувала понад 200 ударних кратерів, формування яких відбулося протягом терміну експлуатації місії LRO, що розпочалася у червні 2009 року. Здатність команди LROC проводити темпоральний аналіз за допомогою орбітальних фотографій «до і після» виявилася надзвичайно важливою для цих відкриттів, демонструючи, що поверхня Місяця активно змінюється у масштабах, доступних для спостереження людиною.

Документування цих свіжих кратерів має критичне значення для уточнення сучасних оцінок швидкості ударного потоку, що бомбардує Місяць. Ці дані є основою для пом'якшення небезпек та оцінки ризиків для майбутніх пілотованих та роботизованих експедицій, включаючи програму NASA «Артеміда», яка має на меті створення постійної присутності на місячній поверхні. Крім того, спостереження за поступовим потьмянінням цих яскравих променів дозволяє вченим калібрувати складні моделі, які використовуються для датування інших місячних ландшафтів на основі морфології кратерів.

Це явище потьмяніння науково визначається як космічне вивітрювання. Це безперервний процес, що триває тисячоліттями, спричинений бомбардуванням сонячним вітром та впливом космічних променів на тіла без атмосфери. Космічне вивітрювання з часом призводить до потемніння та почервоніння місячної поверхні через формування нанофазних частинок заліза всередині реголіту. Наявність цього яскравого, свіжого кратера підкреслює динамічну природу місячного середовища, яке постійно набуває нових поверхневих модифікацій, що контрастує зі старими ділянками, де яскраві викиди вже були приглушені цим процесом вивітрювання. Це свідчить про те, що наш супутник не є статичним об'єктом, а живою геологічною ареною.