Лексична творчість видатних письменників часто виходить за межі літературних сторінок, інтегруючись у словниковий запас мови через загальне вживання створених ними неологізмів. Цей процес лексичного збагачення є ключовим для еволюції живої мови, демонструючи її адаптивність. У цьому контексті, творчість Вільяма Шекспіра, Льюїса Керролла та Чарльза Діккенса є епохальною, оскільки вони сукупно додали до англійської мови значну кількість слів та стійких виразів.
Вільям Шекспір, працюючи в період Раннього Нового Англійського, коли граматичні норми ще не були остаточно закріплені, приписується введення в обіг приблизно 1700 нових лексем. Його майстерність полягала у зміні частин мови, наприклад, перетворенні іменника elbow (лікоть) на дієслово to elbow (штовхати ліктем), або у створенні складних слів, як-от lackluster (відсутність блиску). Слово lonely (самотній) увійшло до лексикону, відображаючи зростаючу тему емоційної ізоляції у літературі XVI–XVII століть. Крім окремих слів, Шекспір створив яскраві образи, які стали загальновживаними фразеологізмами, зокрема вислів «зеленоокий монстр» (the green-eyed monster) у трагедії «Отелло», що є персоніфікацією ревнощів.
Наступний значний внесок належить Льюїсу Керроллу (Чарльзу Латвіджу Доджсону), який експериментував із мовою, створюючи слова, що здавалися інтуїтивно зрозумілими. У «Алісі в Задзеркаллі» (1871) Керролл ввів термін portmanteau (слово-чемодан), пояснюючи його як «два значення, запаковані в одне слово». Прикладом такого поєднання є слово chortle, що об'єднує chuckle (тихий сміх) та snort (хропіт), передаючи радісний сміх. Слово snark, початково назва міфічної істоти у поемі «Полювання на Снарка», згодом набуло значення гострого, їдкого дотепу, що призвело до появи прикметника snarky (їдкий).
Творчість Чарльза Діккенса, одного з найпопулярніших романістів вікторіанської епохи, також залишила помітний слід у лексиконі через імена його персонажів, які стали епонімами. Прикметник Dickensian (діккенсівський), що з'явився у 1840-х роках, зазвичай описує соціальну нерівність або бідність, що було центральною темою його творів. Слово gamp походить від імені медсестри Сари Гамп із роману «Мартін Чезлвіт», яка була відома своєю громіздкою парасолькою, і тепер «gamp» означає будь-яку велику парасольку. Крім того, термін scrooge (скрудж) безпосередньо пов'язаний з Ебенезером Скруджем із «Різдвяної пісні», передаючи його скнару натуру. Ці приклади ілюструють, як літературні світи, створені цими авторами, продовжують впливати на повсякденну мову, надаючи їй глибини та історичного контексту.
