США тимчасово послаблюють санкції на експорт російської нафти на тлі кризи в Ормузькій протоці

У четвер, 12 березня 2026 року, Міністерство фінансів США через своє Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) офіційно оголосило про запровадження тимчасового дозволу на реалізацію російської нафти, що вже перебуває на морських суднах. Дане рішення, оформлене у вигляді Генеральної ліцензії 134, надає право на відвантаження та продаж сирої нафти та нафтопродуктів російського походження за умови, що вони були завантажені на танкери не пізніше 12 березня 2026 року. Термін дії цього винятку обмежений 11 квітня 2026 року, що створює чітко визначені часові рамки для завершення поточних логістичних операцій.

Міністр фінансів США Скотт Бессент охарактеризував цей крок як «вузькоспеціалізований та короткостроковий захід», спрямований на збільшення світової пропозиції та зниження критичної напруженості на енергетичних ринках. Бессент окремо наголосив, що адміністрація вжила всіх заходів, аби режим Путіна не зміг отримати значних фінансових вигод від цього тимчасового послаблення санкційного тиску. Головним пріоритетом Вашингтона залишається стабілізація цін для кінцевих споживачів у період глобальної турбулентності.

Каталізатором для прийняття такого рішення стала стрімка ескалація конфлікту на Близькому Сході, що розпочалася після ударів США та Ізраїлю по території Ірану 28 лютого 2026 року. Ці події призвели до фактичного паралічу судноплавства через стратегічно важливу Ормузьку протоку. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) констатувало, що нинішня криза спричинила найбільший в історії збій у постачанні нафти, який за своїми масштабами перевершив навіть Суецьку кризу 1956 року. Наразі під загрозою опинилося близько 10% світового експорту сировини. У відповідь на цей енергетичний шок США ініціювали вивільнення 172 мільйонів барелів зі свого Стратегічного нафтового резерву, до чого приєдналися й інші члени МЕА, погодившись сумарно надати ринку 400 мільйонів барелів.

Тимчасове зняття обмежень стосується приблизно 100 мільйонів барелів російської нафти, що наразі перебувають у транзиті. Такі оцінки навів Кирило Дмитрієв, спеціальний представник президента РФ з питань інвестиційно-економічного співробітництва із зарубіжними країнами. У п'ятницю, 13 березня 2026 року, Дмитрієв заявив, що світова спільнота фактично визнала «системну роль» російських енергоресурсів, підкресливши неможливість стабілізації глобального ринку без участі Москви. Водночас Скотт Бессент продовжує наполягати, що цей захід не принесе суттєвої вигоди російському уряду, оскільки основний дохід формується за рахунок податків безпосередньо в місцях видобутку, а не під час фінальної реалізації завантажених партій.

Згідно з останніми фінансовими даними, у лютому 2026 року доходи Росії від експорту нафти впали до мінімального рівня з 2022 року. Проте стрімке зростання світових цін, що послідувало за початком конфлікту, принесло Москві близько 6 мільярдів євро нафтогазової виручки лише за останні два тижні. У Німеччині на тлі цих подій 12 березня 2026 року вартість бензину марки Super E10 вперше з вересня 2022 року перевищила позначку у 2,00 євро за літр. Це збіглося з короткочасним стрибком ціни на сиру нафту вище рівня 120 доларів за барель. Міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль, призначений на цю посаду у травні 2025 року, виступив із різкою критикою на адресу енергетичних корпорацій, звинувативши їх у «ціновій змові» на тлі загальної паніки.

Кремль в особі прессекретаря Дмитра Пєскова 13 березня розцінив дії Вашингтона як «ситуативний збіг інтересів», спрямований на заспокоєння ринків. Заступник голови Білого дому Стівен Міллер підтвердив непохитну приверженість адміністрації курсу на зниження цін. Дане тимчасове виключення із санкцій, запроваджених після вторгнення Росії в Україну у 2022 році, розглядається експертами як прагматичний крок для запобігання логістичним заторам. Варто зазначити, що ліцензія OFAC прямо забороняє будь-які операції, пов'язані з Іраном. Це рішення наочно демонструє, що в умовах гострої геополітичної нестабільності ринкова прагматика може тимчасово переважати над санкційним режимом задля збереження глобальної економічної стійкості.