Європарламент затвердив посилення міграційного законодавства ЄС та перелік безпечних країн

10 лютого 2026 року став знаковим днем для європейської політики, оскільки Європейський парламент офіційно завершив тривалий законодавчий процес, схваливши дві критично важливі ініціативи. Ці заходи є частиною масштабного Пакту про міграцію та притулок, спрямованого на суттєве посилення контролю на кордонах об'єднання. Очікується, що всі нововведення будуть повністю впроваджені в правове поле держав-членів до червня 2026 року, що докорінно змінить механізми розгляду запитів на міжнародний захист у межах Європейського Союзу.

Одним із найбільш резонансних аспектів реформи є дозвіл країнам ЄС висилати шукачів притулку до третіх країн, навіть якщо ті не мають прямого географічного або історичного зв'язку з аплікантом. Головною умовою для такої депортації залишається можливість отримання там належного міжнародного захисту. Фактично, ця норма закладає фундамент для загальноєвропейської стратегії, що нагадує відому «руандійську модель», дозволяючи відхиляти прохання без детального вивчення суті справи всередині ЄС. Єдиний виняток у цій жорсткій системі передбачено для неповнолітніх осіб, які подорожують без супроводу дорослих.

Другим ключовим елементом стало затвердження першого в історії уніфікованого списку безпечних країн походження на рівні всього блоку. На початковому етапі до цього переліку включено сім держав: Бангладеш, Колумбію, Єгипет, Індію, Косово, Марокко та Туніс. Для громадян цих країн запроваджується значно суворіший режим перевірки, де основний тягар доведення потреби в захисті тепер покладається на самих заявників. Це має суттєво прискорити бюрократичні процеси та збільшити частку відмов. Важливо зазначити, що країни-кандидати на вступ до ЄС, зокрема Україна та Молдова, також автоматично вважаються безпечними, якщо немає прямих свідчень про активний збройний конфлікт або санкції, що унеможливлюють надання захисту.

Ця законодавча ініціатива, що стала результатом напружених чотирирічних переговорів, отримала значну підтримку з боку правих та вкрай правих фракцій Європарламенту. Магнус Бруннер, комісар ЄС з питань внутрішніх справ та міграції, наголосив, що своєчасна реалізація Пакту до 2026 року є життєво необхідною для надання країнам-членам більшої автономії у керуванні міграційними потоками. Примітно, що Німеччина вже почала активну підготовку до нових реалій, адаптувавши національне право через юридичну постанову, яка набула чинності 1 лютого 2026 року, оновивши власний список безпечних держав.

У межах загальної стратегії підвищення ефективності прикордонного контролю та прискорення повернення осіб, чиї прохання були відхилені, Пактом також передбачено запровадження прискорених процедур на кордоні, якщо частка позитивних рішень щодо заявників із певної країни не перевищує 20%. Ці заходи є частиною глибокої реформи Загальноєвропейської системи надання притулку (CEAS), яка розвивається з початку 2000-х років для стандартизації правил у всіх країнах блоку. Основна мета полягає у суттєвому зменшенні тиску на національні системи прийому. Ухвалення цих норм свідчить про стратегічний поворот міграційної політики Євросоюзу у бік екстерналізації процесів розгляду та посилення внутрішніх презумпцій щодо відсутності потреби в захисті.