Фонетична універсальність слова «Мама» у світових мовах підтверджена дослідженнями

Слово, що позначає матір, демонструє значну фонетичну схожість у географічно та структурно віддалених мовах, таких як суахілі, японська та російська, часто зводячись до кореня «мама». Це явище, яке лінгвісти детально вивчали у 2025 році, не є випадковим збігом, а глибоко вкорінене у біологічних механізмах людини та ранніх етапах розвитку мовлення. Наукові праці підтверджують, що ця універсальність перетинає мовні сім'ї, вказуючи на спільне біологічне підґрунтя людського мовлення.

Основа цієї лінгвістичної універсальності криється у фонетиці дитячого вокалізу. Немовлята інстинктивно відтворюють звуки, які спрощуються до повторюваних комбінацій приголосний-голосний. Губно-губні приголосні, зокрема /м/, /п/ та /б/, у поєднанні з відкритим голосним /а/, є найлегшими для артикуляції. Американський антрополог Джордж П. Мердок у 1950-х роках вперше задокументував ці збіги, виявивши, що 52% мов у його вибірці містять склад «ма», «ме» або «мо» у слові «мати». Дослідження з Університету Британської Колумбії зафіксували підвищену активність мозку у немовлят при прослуховуванні цих ритмічних звуків, що підкреслює їхню біологічну привабливість.

Видатний лінгвіст Роман Якобсон у своїй роботі «Чому „мама“ і „папа“?» (1971) висунув гіпотезу, що звук «М» у слові «мама» походить від носового гудіння, яке немовля видає під час смоктання грудей. Це свідчить про те, що первісне значення звуку могло бути пов'язане з «їжею» або «комфортом», а не лише з формальним позначенням «мати». Наприклад, у турецькій мові «дитяча їжа» — це «мама», а «груди» — «меме». Батьки інстинктивно асоціюють ці заспокійливі звуки з основним опікуном, закріплюючи «мама» як термін життєво важливого зв'язку та безпеки. Якобсон також зазначав, що після /ма/ діти легко переходять до губних звуків /па/ та /ба/.

Конкретні приклади поширеності включають суахілі (*mama*), російське *мама* та японське *mama*. Хоча у грузинській мові *mama* означає «батько», а в мові пітжантджатджара (Австралія) «батько» — *mama*, загальна перевага «М» для позначення матері у неспоріднених мовних сім'ях демонструє потужну тенденцію, а не пряме культурне запозичення. Дослідниця Патриція Кулл описує ранній процес адаптації мозку немовлят як «громадянство мозку», коли вони здатні розпізнавати будь-які звуки світу, але згодом фокусуються на рідній мові.

Це явище вказує на спільний, долінгвістичний людський потенціал, що вивчається у рамках фонетики та фонології. Стійкість цього «мама»-звуку підкреслює потужний, універсальний емоційний зв'язок — материнський зв'язок. Цей базовий, інтуїтивний мовленнєвий елемент передує складним культурним відмінностям. Сонорні приголосні [м], [н], [л], [в], [р], [й] утворюються, коли голос переважає над шумом у мовленнєвому апараті, підтверджуючи, що первинна мова є функціональною, пов'язаною з базовими потребами та фізіологією, що є важливим контекстом для розуміння еволюції комунікації.