Рада ЄС схвалила реформу міграційного законодавства: запроваджують зовнішні центри

8 грудня 2025 року Рада Європейського Союзу досягла принципової згоди щодо ключових елементів свого майбутнього законодавства у сфері міграції. Це рішення формує переговорну позицію ЄС для подальших дискусій з Європейським Парламентом, метою яких є фіналізація всього законодавчого пакету. Ця подія знаменує собою суттєвий поворот у європейській політиці, спрямований на оптимізацію процесів прибуття мігрантів та підвищення ефективності процедур надання притулку в усьому блоці.

Центральним елементом цієї комплексної реформи є посилення регулювання щодо розгляду заяв про надання притулку. Нова рамкова структура надає державам-членам повноваження відмовляти у розгляді заяви, якщо заявник теоретично може знайти захист у визначеній «безпечній третій країні». Міністр з питань міграції Даніель Стоклунд зазначив, що цей захід має на меті спонукати мігрантів обирати безпечніші напрямки за межами Європейського Союзу. До списку «безпечних третіх країн походження», узгодженого наразі, входять сім держав: Косово, Бангладеш, Колумбія, Єгипет, Індія, Марокко та Туніс. Як наслідок, громадяни цих країн стикаються зі значно вищою ймовірністю відхилення їхніх прохань про притулок після прибуття до ЄС.

Крім того, оновлена система запроваджує уніфіковане правило щодо депортації, яке зобов'язує осіб, чиї заяви про притулок були відхилені, покинути територію ЄС. Невиконання цього розпорядження про виїзд слугуватиме юридичною підставою для створення «центрів повернення», розташованих поза юрисдикцією ЄС, де мігранти очікуватимуть репатріації. Механізм солідарності, який є важливою складовою угоди, передбачає або переселення 21 000 осіб, або надання фінансової допомоги у розмірі 420 мільйонів євро (або 430 мільйонів доларів США) прикордонним державам-членам, які відчувають найбільший міграційний тиск, зокрема Кіпру, Греції, Італії та Іспанії.

Країни-учасниці можуть виконувати свої зобов'язання різними шляхами: шляхом фізичного переселення, фінансовим внеском, еквівалентним 20 000 євро за кожну не прийняту особу, або наданням прямої оперативної підтримки. Варто зазначити, що Польща вже отримала повне звільнення від цих зобов'язань на наступний рік, що відображає складність переговорів, необхідних для досягнення остаточної домовленості.

Ця реформа, яка є найбільш суттєвим переглядом міграційної політики за останні п'ятнадцять років, природно викликала гостру критику. Правозахисна організація Amnesty International висловила серйозне занепокоєння, стверджуючи, що новий підхід ЄС фактично «дегуманізує» мігрантів. Експерт Amnesty Олівія Сундберг охарактеризувала ці заходи як позбавлення осіб їхніх прав виключно на підставі їхнього міграційного статусу. Правозахисні групи особливо акцентують увагу на тому, як розширення поняття «безпечної третьої країни» підриває фундаментальний принцип індивідуального розгляду кожної заяви про притулок.

Фіналізація цього пакту завершує затяжні переговори, які розпочалися ще у 2020 році, спровоковані зростанням громадського невдоволення рівнями імміграції. Вважалася, що неефективність Дублінського регламенту під час піків міграції 2015–2016 років поклала непідйомний тягар на прикордонні країни. Наразі очікується, що Європейська Комісія представить єдину дорожню карту імплементації, розроблену для допомоги державам-членам у впровадженні цих нових законів протягом наступних двох років. Угода щодо цих заходів віщує нову еру управління міграцією в Європі, роблячи сильний акцент на контролі зовнішніх кордонів та прискоренні процедур повернення.