Німеччина: Економісти закликають до податкової та пенсійної реформ на тлі дефіциту кадрів

Федеративна Республіка Німеччина наразі перебуває на порозі глибокої структурної кризи, яка охопила національний ринок праці внаслідок невідворотних демографічних трансформацій. Експертні прогнози малюють тривожну картину: протягом наступних п'ятнадцяти років країна ризикує втратити близько семи мільйонів активних працівників через стрімке старіння нації. Це створює реальну загрозу для стабільності економіки та можливості підтримувати звичний рівень добробуту громадян. Сучасний вектор суспільної дискусії суттєво змістився: якщо раніше німців часто критикували за надмірну прихильність до «стилю життя з неповним робочим днем», то сьогодні акцент робиться на необхідності термінового впровадження системних державних перетворень.

Аналізуючи ключові тенденції, що викликають найбільше занепокоєння в економічних колах, неможливо оминути масовий вихід на заслужений відпочинок покоління бебі-бумерів та аномально високий рівень часткової зайнятості. Статистичні показники за 2025 рік лише підтверджують серйозність ситуації. Зокрема, у другому кварталі 2025 року частка працівників, які обрали неповний робочий день, вперше перетнула психологічну межу у 40%, зафіксувавшись на рекордному рівні 40,1%. Ця динаміка збереглася і в третьому кварталі, що демонструє кардинальну зміну парадигми порівняно з 1990-ми роками, коли робота на неповну ставку вважалася рідкісним винятком. Станом на вересень 2025 року загальна кількість таких працівників сягнула вражаючої цифри — 11 910,50 тисяч осіб.

Поки політичний істеблішмент закликає до активних дій задля реанімації економічного зростання, провідні фахівці звертають увагу на існуючі фіскальні перепони. Домінік Гроль, представник Кільського інституту світової економіки (IfW Kiel), аргументує, що багато працівників діють цілком раціонально, відмовляючись від додаткових годин праці. Головною причиною є відсутність реальної фінансової вигоди через прогресивне оподаткування та високі соціальні внески, що стає особливо відчутним при низьких ставках оплати праці. Консенсус серед провідних економічних інститутів схиляється до необхідності докорінного перегляду податково-трансфертної моделі, щоб зробити додаткову працю привабливішою. Енцо Вебер з Інституту досліджень ринку праці (IAB) переконаний, що обмеження податкового навантаження на додатковий дохід рівнем у 30% здатне стимулювати створення сотень тисяч нових робочих місць.

Своєю чергою, Роберт Грундке, голова німецького департаменту в Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), вбачає величезний потенціал у залученні до праці людей старшого віку. Він наголошує на важливості впровадження максимально гнучких графіків та створення ефективних програм підвищення кваліфікації для досвідчених фахівців. Грундке пропонує впровадити радикальне зниження граничних податкових ставок для категорій населення з низькими та середніми доходами. Джерелом фінансування такої ініціативи має стати скасування застарілих податкових пільг на приріст капіталу, спадщину та певні категорії ПДВ, а також суттєве посилення заходів податкового контролю.

Питання пенсійної реформи залишається одним із найгостріших, оскільки Німеччина володіє найстарішим працездатним населенням серед усіх країн Європейського Союзу. Це створює безпрецедентний тиск на солідарну розподільну систему. Домінік Гроль виступає за скасування практики дострокового виходу на пенсію у 63 роки без фінансових утримань. Натомість він пропонує запровадити механізм автоматичної прив'язки пенсійного віку до середньої очікуваної тривалості життя. Такий крок є прямою відповіддю на демографічні реалії: за прогнозами, до середини 2030-х років у країні спостерігатиметься критичне співвідношення — лише 1,5 працюючих громадян на одного пенсіонера.

Підсумовуючи, більшість економістів погоджуються, що лише комплексне усунення деструктивних стимулів у податковій та соціальній сферах здатне забезпечити відчутний макроекономічний ефект. В умовах стагнації економіки та старіння робочої сили Німеччина потребує цілісного підходу, який би гармонійно поєднував фіскальні стимули, гнучкість зайнятості та оновлену пенсійну архітектуру для запобігання падінню стандартів життя. Важливо також враховувати поточний контекст доходів: середня валова місячна зарплата в країні на квітень 2025 року становила 4784 євро, проте реальність така, що дві третини працівників із повною зайнятістю отримують суми, які є нижчими за цей статистичний показник.