Уряд Лекорню встояв: застосування статті 49.3 для бюджету-2026 та політичні наслідки у Франції

20 січня 2026 року французький уряд меншості під керівництвом прем’єр-міністра Себастьєна Лекорню опинився в епіцентрі політичної драми, застосувавши статтю 49.3 Конституції для примусового затвердження доходної частини державного бюджету на 2026 рік. Цей рішучий крок став відповіддю на багатомісячні парламентські розбіжності та повну відсутність компромісу, що до кінця 2025 року фактично паралізувало фінансове планування країни. До моменту прийняття цього складного рішення виконавча влада була змушена функціонувати в режимі надзвичайного фінансового управління, використовуючи тимчасовий закон, який дублював фіскальні параметри 2025 року для покриття найбільш критичних державних видатків з початку нового календарного року.

Прем’єр-міністр Лекорню, який у своїх попередніх виступах неодноразово обіцяв не вдаватися до таких екстремальних конституційних інструментів, обґрунтував своє рішення гострою необхідністю запобігти потенційному фінансовому хаосу та забезпечити стабільність державних інституцій. Він відкрито звинуватив опозиційні фракції у систематичній обструкції та небажанні ставити інтереси держави вище за партійні амбіції. Застосування статті 49.3, яка дозволяє ухвалювати закони без прямого голосування в Національних зборах, миттєво запустило механізм вотуму недовіри. Опозиційні сили не забарилися з відповіддю: було внесено дві окремі резолюції — одну від правонаціоналістичного «Національного об’єднання» під проводом Марін Ле Пен, а іншу від потужної коаліції лівих сил, «Зелених» та Комуністичної партії.

Кульмінація політичного протистояння відбулася 23 січня 2026 року під час драматичного голосування в стінах Національних зборів. Резолюція, подана лівим блоком, зуміла заручитися підтримкою 269 депутатів, що стало серйозним викликом для влади, проте цього результату виявилося недостатньо для повалення кабінету. Для досягнення необхідної абсолютної більшості у 288 голосів опозиції забракло 19 мандатів. Водночас альтернативна резолюція, висунута правими силами, набрала лише 142 голоси, що підтвердило роз’єднаність противників чинної влади. Таким чином, уряд Себастьєна Лекорню, що діє за підтримки президента Еммануеля Макрона, зберіг свої повноваження та отримав можливість продовжувати роботу над бюджетом.

Політичне виживання кабінету міністрів стало можливим насамперед завдяки стратегічній відмові Соціалістичної партії (PS) приєднатися до голосування проти уряду. Лідер соціалістів Олів'є Фор офіційно підтвердив, що їхні ключові вимоги були задоволені в результаті напружених переговорів, що відбулися на попередньому тижні. Уряд пішов на значні поступки, зокрема пообіцявши зберегти та розширити програму студентських обідів за ціною в один євро, а також суттєво збільшити бюджетні асигнування на будівництво та модернізацію соціального житла. Це голосування стало вже шостою невдалою спробою опозиції відправити уряд Лекорню у відставку з моменту його формування після масштабної зміни кабінету в жовтні 2025 року.

Попри успішне подолання політичної кризи, загальний фіскальний контекст у Франції залишається надзвичайно складним та вимагає непопулярних рішень. Міністр бюджету Амелі де Моншален раніше заявляла, що головною метою уряду є скорочення дефіциту бюджету на 2026 рік до рівня нижче п’яти відсотків від загального економічного випуску країни. Хоча цей показник все ще суттєво перевищує встановлений Європейським Союзом ліміт у три відсотки, Париж намагається продемонструвати приверженість фіскальній дисципліні. Для досягнення поставлених цілей планується реалізувати пакет економічних заходів, що включає економію двох мільярдів євро на утриманні державних установ та продовження дії спеціального податку для 300 найбільших корпорацій країни. Аналітики підкреслюють, що таке рішення має забезпечити бізнес-середовищу необхідний горизонт планування та заспокоїти партнерів по ЄС.

Тим не менш, системний політичний тупик у Національних зборах продовжує кидати тінь на майбутнє країни. Для повного затвердження решти бюджету на 2026 рік, яка стосується видаткової частини, уряду, найімовірніше, доведеться повторно застосовувати статтю 49.3, що знову спровокує хвилю протестів. Канцелярія Себастьєна Лекорню вже задекларувала амбітну мету — завершити весь законодавчий процес прийняття фінансового плану до 30 січня 2026 року. Марін Ле Пен, зі свого боку, гостро розкритикувала дії адміністрації, звинувативши її у зраді волі виборців, що лише підкреслює глибокий розкол у суспільстві. Подальше використання таких жорстких конституційних важелів визначатиме політичний порядок денний у лютому 2026 року, коли очікуються нові запеклі баталії за кожну статтю фінансового закону.