Стійкість квітки Цистанта Лонгіскапа надихає аграрні дослідження в умовах дефіциту води

Зображення квітки *Cistanthe longiscapa*, відомої як «лапа гуанако», яка процвітає в екстремальних умовах пустелі Атакама в Чилі, привернуло значну міжнародну увагу. Чилійський фотограф Едуардо Муньос зумів опублікувати цей знімок у виданні National Geographic en Español у грудні 2025 року. Це стало другим подібним визнанням для 27-річного митця, який також отримував схвалення у 2024 році в рамках того ж конкурсу «Твоє фото». Ця рослина є одним із найяскравіших представників феномену «Квітуча пустеля» і демонструє виняткову здатність до адаптації в одному з найбільш посушливих регіонів нашої планети.

Наукова цінність *Cistanthe longiscapa* полягає в її вражаючій стійкості до інтенсивної посухи та високих температур, що робить її надзвичайно важливим об’єктом для вивчення. Наразі дослідники з Університету Андреса Белло (Universidad Andrés Bello) проводять секвенування ДНК цієї рослини. Мета полягає у точному визначенні генів, які відповідають за її феноменальну стійкість до водного стресу. Вчені детально аналізують її метаболічну гнучкість: коли настають стресові умови (сильна посуха, висока інсоляція чи засолення ґрунту), активується механізм збереження води, відомий як CAM-фотосинтез. Щойно умови покращуються, рослина повертається до більш поширеного С3-фотосинтезу.

Ця метаболічна пластичність, а також еволюційні розширення у родинах генів, пов'язаних із репарацією ДНК, фотосинтезом та гомеостазом білків, роблять *C. longiscapa* ідеальною моделлю для розуміння механізмів виживання в найсуворіших умовах. Це відкриває нові горизонти для аграрної науки, адже знання, отримані в Чилі, мають глобальне значення.

Генетичні пошуки, що ведуться в Чилі, мають прямі аграрні наслідки світового масштабу. Науковці прагнуть використати здобуті знання для виведення більш витривалих версій ключових сільськогосподарських культур, таких як пшениця, кукурудза та соя. Ця робота спрямована на підвищення стійкості аграрного сектору перед лицем зростаючого глобального дефіциту води, який посилюється змінами клімату. Чилі, яка класифікується Інститутом світових ресурсів (World Resources Institute) як один із регіонів із найбільшим дефіцитом води, сама зіштовхується з серйозними водними викликами. Прогнози попереджають про екстремальну посуху в родючій Центральній долині вже до 2050 року.

Дослідження, які проводяться за участі таких інституцій, як Міленіумський інститут Центр геномного регулювання (Millenium Institute Center for Genome Regulation), також виявили внутрішньовидову функціональну мінливість *C. longiscapa*. Це було зафіксовано у трьох точках із різним рівнем опадів. Виявлено відмінності у накопиченні нічної кислоти, співвідношенні ізотопів вуглецю та ступені сукулентності. Ці дані про молекулярні сигнатури, пов'язані з екологічними стратегіями, надають багатий матеріал для подальших досліджень стійкості рослин. Враховуючи ключову роль Чилі у світовому виробництві насіння як провідного експортера у Південній півкулі, біотехнологічні прориви, засновані на місцевій флорі, набувають стратегічного значення.

Сесар Пісарро Гасітуа, керівник відділу збереження біорізноманіття регіону Атакама у чилійському лісовому агентстві CONAF, наголошує на критичній необхідності подальшої спільної наукової роботи. Це дозволить повністю розкрити потенціал цієї унікальної рослинності для вирішення глобальних продовольчих та водних проблем.