Австралійський поліфлорний мед демонструє вищу антимікробну дію проти стійких бактерій

П'ятирічне наукове дослідження, проведене фахівцями Сіднейського університету, підтвердило, що мед, отриманий із різноманітної австралійської флори, володіє значно потужнішими антимікробними властивостями порівняно з монофлорним медом. Цей висновок позиціонує натуральний продукт як перспективний засіб у боротьбі з глобальною загрозою інфекцій, стійких до антибіотиків, що є однією з десяти найбільших загроз глобальному громадському здоров'ю за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Дослідження охопило аналіз 56 зразків меду, зібраних на понад 35 пасіках, зокрема на територіях Нового Південного Уельсу та Вікторії, які відновлювалися після лісових пожеж 2020 року. Екологічний аспект, пов'язаний із відновленням біорізноманіття, корелює з посиленням цілющих здібностей меду. Мед, вироблений зі змішаних місцевих джерел, зокрема з нектару евкаліпта та чайного дерева (Leptospermum), продемонстрував високу ефективність проти небезпечних патогенів, таких як золотистий стафілокок (*Staphylococcus aureus*) та кишкова паличка (*Escherichia coli*).

Понад три чверті проаналізованих зразків зупиняли ріст цих патогенів навіть при розведенні до 10 відсотків або менше. Провідний дослідник, доктор Кенія Фернандес зі Школи наук про життя та навколишнє середовище Сіднейського університету, зазначила, що цей «шведський стіл» місцевих рослин формує хімічно насичений склад меду, багатий на біоактивні сполуки. Дослідження, опубліковане в журналі *Microbiology Open*, показало, що мед із різноманітних флоральних джерел стабільно перевершував монофлорний за антибактеріальною активністю, демонструючи вищий вміст фенолів та антиоксидантів.

На відміну від меду європейської медоносної бджоли (*Apis mellifera*), який часто покладається на перекис водню для антимікробного ефекту, австралійський мед демонструє високий рівень як перекисної, так і неперекисної активності. Доктор Фернандес припускає, що наявність множинних антимікробних факторів значно знижує ймовірність розвитку резистентності у бактерій. Евкаліптові види були найпоширенішим джерелом нектару, за ними слідували чайні дерева (*Leptospermum*) та паперова кора (*Melaleuca*).

Подальші кроки дослідників включатимуть визначення найкращого способу застосування цього меду, з огляду на те, що його шлях до клінічного використання може бути швидшим, ніж у нових синтетичних препаратів, завдяки його відомому профілю безпеки. Потенційно, цей мед може використовуватися місцево на рани, опіки чи подряпини, або ж для лікування хронічних інфекцій, пропонуючи природну альтернативу або доповнення до синтетичних антибіотиків.