Полярні ведмеді Шпіцбергена демонструють стійкість завдяки зміні раціону на тлі танення льодовиків

Нові наукові дані, опубліковані в журналі Scientific Reports, висвітлюють несподівану стійкість популяції білих ведмедів на норвезькому арктичному архіпелазі Шпіцберген, незважаючи на стрімке скорочення морського льоду. Дослідження, що охоплювало період з 1992 по 2019 рік, зосереджувалося на Індексі фізичного стану (BCI) цих хижаків. Аналіз 1188 записів про вимірювання 770 дорослих особин, отриманих шляхом седації та вимірювання, показав, що після 2000 року середній BCI ведмедів фактично зріс, що свідчить про збільшення ваги та жирових запасів.

Це явище є особливо помітним, оскільки Баренцове море, де мешкає ця група, зазнало втрати морського льоду вдвічі швидше, ніж інші арктичні регіони. Регіон демонструє екстремальні кліматичні зміни, включаючи підвищення температури до 2°C за десятиліття з 1980 року, що призвело до зростання кількості днів без льоду приблизно на 100 щороку. Учені, зокрема провідний автор дослідження Йон Арс із Норвезького полярного інституту (NPI), висловили здивування, оскільки очікувалося, що ведмеді стануть худішими через зменшення можливостей для полювання на тюленів на кризі.

Ключовим фактором, що пояснює добрий фізичний стан ведмедів, є значна перебудова їхнього харчового раціону. Шпіцбергенські ведмеді успішно інтегрували в свій раціон альтернативні, наземні джерела їжі, щоб доповнити полювання на тюленів. Серед нових об'єктів харчування — активне поїдання місцево зростаючої популяції північних оленів, а також пошук залишків туш моржів. Деякі дослідники зазначають, що ведмеді можуть проводити на суші до 90% часу, що є показником адаптації до умов, коли крига відступає. Ця дієтична гнучкість дозволила їм підтримувати або навіть покращувати свій стан, незважаючи на зменшення площі їхнього звичного крижаного середовища.

Незважаючи на ці позитивні результати, експерти застерігають, що така стійкість, ймовірно, є тимчасовим явищем. Йон Арс наголосив, що якщо скорочення морського льоду продовжиться, буде перетнуто екологічний поріг, після якого довгострокове виживання ведмедів, яке універсально залежить від енергетично насиченого раціону тюленів на кризі, буде під загрозою. Дослідження, проведене NPI спільно з Університетом Альберти, Університетом Осло та Highland Statistics, підкреслює, що хоча ведмеді Шпіцбергена наразі виглядають добре, загальна загроза для виду залишається незмінною. Подальше зникнення льоду може призвести до зниження рівня розмноження та збільшення смертності серед молодих і старих особин.

Ці висновки відрізняються від результатів досліджень інших популяцій полярних ведмедів, де втрата льоду вже негативно впливає на їхній стан та чисельність. Дослідження наголошує на важливості довгострокового моніторингу, оскільки існує 20 унікальних субпопуляцій полярних ведмедів, кожна з яких формується під впливом локальної географії та динаміки льоду. Загалом, хоча ведмеді Шпіцбергена демонструють виняткову короткострокову буферну здатність завдяки різноманітній наземній здобичі, довгострокові наслідки втрати морського льоду залишаються серйозною проблемою для виду в цілому.