У Манітобі зафіксовано тринадцятий випадок усиновлення ведмежати білою ведмедицею

У листопаді 2025 року в провінції Манітоба, Канада, науковці задокументували надзвичайно рідкісний випадок перехресного виховання серед білих ведмедів. Ця подія привернула увагу дослідників, оскільки такі акти альтруїзму є аномалією у цьому арктичному виді. Дослідження популяції білих ведмедів у районі Західної Гудзонової затоки, яка є однією з найбільш вивчених у світі, триває вже понад 45 років, охоплюючи понад 4600 окремих особин.

Жіноча особина, ідентифікована як X33991, прийняла до своєї родини ведмежа, яке не було її біологічним потомством, поблизу Черчілла, міста, відомого як світова столиця білих ведмедів. Дослідники з Канадського міністерства навколишнього середовища та зміни клімату підтвердили, що це лише тринадцятий задокументований випадок такого усиновлення у цій субпопуляції. Самка була вперше помічена навесні з одним ведмежам, яке було марковане для дослідницьких цілей, а восени з'явилося друге, немарковане дитинча. Усиновлене ведмежа було приблизно того ж віку, що й біологічне потомство матері, якому на момент спостереження було від 10 до 11 місяців; зазвичай такі молоді ведмеді залишаються з матір'ю до двох з половиною років.

Експерти, зокрема Еван Річардсон, науковий співробітник Міністерства, зазначили, що самки білих ведмедів інстинктивно схильні піклуватися про самотніх ведмежат, яких чують на тундрі, що може пояснити цю поведінку. Аліса Макколл, науковий співробітник Polar Bears International, висловила позитивну оцінку цього акту, підкреслюючи, що це дає надію на те, що білі ведмеді здатні підтримувати один одного. Усиновлення трапляється менш ніж в 1% випадків у цій популяції.

Цей випадок усиновлення відбувається на тлі серйозних екологічних викликів, що стоять перед субпопуляцією Західної Гудзонової затоки. Через танення морського льоду, спричинене зміною клімату, період без льоду в регіоні подовжився, змушуючи ведмедів довше голодувати на суші. Статистика популяції підтверджує цю напругу: субпопуляція Західної Гудзонової затоки зазнала скорочення приблизно на 30% за останні десятиліття, а за даними опитування 2021 року, їхня чисельність становила 618 особин. Це скорочення, яке сягає майже 50% між 1979 та 2021 роками, безпосередньо пов'язане з втратою морського льоду, що критично впливає на здатність ведмедів полювати на тюленів.

Дослідження, що включають GPS-колювання дорослих самок, проводяться Міністерством навколишнього середовища та зміни клімату Канади спільно з такими установами, як Університет Альберти, дозволяють відстежувати їхні переміщення та стан. Хоча точна доля біологічної матері усиновленого ведмежа залишається невідомою, наявність материнської опіки значно підвищує шанси молодняка на виживання до дорослого віку в умовах зростаючого екологічного тиску. Цей інцидент у Манітобі, де мешкає близько двох третин світової популяції білих ведмедів, що налічує близько 26 000 особин, слугує прикладом стійкості виду, незважаючи на те, що Міжнародний союз охорони природи класифікує їх як вразливий вид.