Російське дослідження лисиць підтверджує генетичні наслідки одомашнення

Тривалий російський науковий проєкт, розпочатий для вивчення механізмів одомашнення собак через цілеспрямований поведінковий відбір сріблястих лисиць, залишається значущим у сфері еволюційної генетики. Цей експеримент був ініційований у 1959 році академіком Дмитром Бєляєвим на базі Інституту цитології та генетики в Новосибірському Академмістечку. Початкова стратегія полягала у суворому відборі лисиць виключно за критерієм їхньої доброзичливості та слухняності щодо людини, що мало відтворити еволюційний шлях від вовка до собаки в реальному часі.

Результати десятиліть відбору виявили не лише поведінкові, але й виразні морфологічні зміни, що підтверджують гіпотезу «синдрому одомашнення». Серед набутих ознак, що нагадують собачі, виділяються звисаючі вуха, плямистість хутра, а також закручені хвости у деяких особин. Дослідження, проведене через шість десятиліть, також встановило, що одомашнені лисиці мають більший об’єм сірої речовини мозку порівняно з неселектованими дикими родичами, зокрема у моторній та префронтальній корі. Дослідники припускають, що ці фенотипічні зміни корелюють зі зниженням рівня адреналіну в організмі тварин.

Керівництво проєктом протягом 66 років, аж до своєї смерті у 2024 році, здійснювала генетик Людмила Трут, яка була співавтором Бєляєва з моменту початку робіт. Гіпотеза Бєляєва полягала в тому, що відбір на посилення дружелюбності викликає дестабілізацію розвитку, що призводить до появи комплексу нових, не пов'язаних із поведінкою ознак. Експеримент виявив значні генетичні кореляти, що підтверджують регуляторну роль генів поведінки в розвитку організму, зокрема було ідентифіковано ген SorCS1, пов'язаний із доброзичливою поведінкою.

Історичний контекст підкреслює новаторство дослідження, особливо враховуючи, що генетика була забороненою наукою в радянські часи. Початковий відбір на звірофермах СРСР виявив, що лише близько 10% лисиць демонстрували достатній рівень слухняності. Дослідження отримало міжнародне визнання після доповіді Бєляєва на Міжнародному генетичному конгресі у Гаазі у 1963 році, і воно продовжується у 2026 році. Наразі для порівняльного аналізу активно використовуються як лінії, відібрані за дружністю, так і лінії, що демонструють агресивну поведінку, а також дикі контрольні групи.