Сірий кит «Маленька Пляма» помічений у Британській Колумбії поза типовим сезоном зимівлі

Видатний сірий кит, відомий як «Маленька Пляма», був зафіксований 25 листопада 2025 року під час годування у водах Британської Колумбії, зокрема в районі Сейчелт. Це спостереження викликає значний інтерес, оскільки для цього періоду року для сірих китів є характерним міграційний рух на південь, до теплих мексиканських лагун, де вони традиційно зимують.

«Маленька Пляма» — кит, якого легко ідентифікувати завдяки невеликій білій мітці на його тілі — перебуває під пильним наглядом Тихоокеанської асоціації спостереження за китами (Pacific Whale Watch Association, PWWA) ще з 1991 року. Ерін Глесс, виконавчий директор PWWA, підкреслила, що цей кит є найвідомішим мешканцем моря Саліш і годується у цій акваторії з моменту його першої фіксації. Варто зазначити, що кит вже проводив кілька тижнів поблизу узбережжя Західного Ванкувера у квітні та травні, активно харчуючись недалеко від берега, що свідчить про його явну прихильність до місцевих кормових угідь.

Відхилення від усталеного міграційного графіку може бути спричинене ширшими екологічними чинниками, які впливають на всю популяцію сірих китів Східної частини Північної частини Тихого океану. На початку 2025 року чисельність цієї популяції оцінювалася приблизно у 13 000 особин. Дослідники висловлюють припущення, що кліматичні зміни, зокрема потепління в Арктиці, негативно позначаються на кормовій базі цих величних морських ссавців, зменшуючи доступність донних організмів. Як наслідок, кити змушені шукати їжу в інших місцях, що цілком може пояснити затримку «Маленької Плями» у цих широтах.

«Маленька Пляма» належить до групи сірих китів, яких називають «Саундери» (Sounders), і ця група іноді демонструє відхилення від головного міграційного шляху. Існує гіпотеза, що кит свідомо обирає зимівлю у прибережних водах, як-от море Саліш, якщо знаходить там достатню кількість їжі. Хоча східна популяція, до якої, ймовірно, належить цей кит, вважається такою, що відновлюється, охотоморська (західна) популяція, яка мешкає біля берегів Росії, залишається вкрай уразливою, її чисельність оцінюється лише у близько 240 особин. Наприкінці 2024 року Міністерство природних ресурсів Росії затвердило Стратегію збереження охотоморської популяції сірого кита, спрямовану на мінімізацію антропогенного тиску та захист ключових місць нагулу.

З огляду на перебування кита поблизу густонаселених територій, включаючи узбережжя Саншайн-Кост та Західний Ванкувер, судноводіям та власникам човнів було наголошено на необхідності дотримання найвищої обережності. Вони зобов'язані суворо виконувати встановлені правила безпечного спостереження за морськими ссавцями, щоб уникнути катастрофічних зіткнень суден із китами.

Історично склалося так, що сірі кити, які прямують до Мексики, зазвичай прибувають туди до кінця грудня або на початку січня для розмноження та народження потомства. Проте у 2025 році фіксується загальне зниження чисельності популяції, що було відзначено на мексиканському узбережжі, де цього сезону зафіксовано зменшення на 70 особин порівняно з попередніми роками. Поведінка «Маленької Плями» у листопаді у Британській Колумбії фактично є заміною традиційної південної зимівлі, що може свідчити про певну адаптацію до змін умов нагулу в Арктиці. Науковці продовжують ретельний моніторинг, оскільки поведінкові патерни одного кита можуть слугувати важливим індикатором ширших зсувів у виживанні всієї східної популяції сірих китів.