Зсув у полярній політиці: відхід американського криголама на тлі експансії Китаю в Антарктиці

Сполучені Штати Америки наразі стикаються з серйозними логістичними викликами в Антарктиці, що безпосередньо пов’язано із завершенням терміну дії чартеру на їхній єдиний спеціалізований науково-дослідний криголам RVIB Nathaniel B. Palmer наприкінці 2026 фінансового року. Це судно, побудоване у 1992 році, здатне впевнено долати рівний лід товщиною до трьох футів на швидкості три вузли. Припинення оренди цього судна збігається зі скороченням бюджету Національного наукового фонду (NSF) на полярні програми, що значно загострює дефіцит оперативних можливостей у стратегічно важливому регіоні, статус якого регулюється Договором про Антарктику від 1 грудня 1959 року.

На даний момент забезпечення критично важливого постачання станції Мак-Мердо у січні 2026 року залишається обов'язком застарілого судна USCGC Polar Star. Цей криголам, введений в експлуатацію ще у 1976 році, на сьогодні є єдиним повністю функціональним важким криголамом у розпорядженні США, що створює небезпечний розрив у технічних можливостях, про який неодноразово заявляли офіційні особи. У відповідь на заплановане припинення чартеру, понад 170 провідних науковців 28 липня надіслали офіційного листа керівництву NSF та Конгресу з вимогою переглянути це рішення. Вони наголошують, що судно Palmer відігравало фундаментальну роль у зборі даних про клімат Землі, океанічні процеси та моніторингу стану льодовика Туейтса.

На тлі цих внутрішніх обмежень Китайська Народна Республіка демонструє послідовне та масштабне нарощування своєї наукової присутності на континенті. Пекін уже офіційно ввів у дію свою п'яту станцію «Ціньлін» у районі моря Росса, будівництво якої розпочалося у 2018 році та завершилося у лютому 2024 року. Станція «Ціньлін» має площу 5,2 тисячі квадратних метрів і розрахована на перебування 80 осіб у літній період та 30 осіб узимку. Більше того, КНР оприлюднила плани щодо створення вже шостої постійної дослідницької станції на Землі Мері Берд до 2027 року. Західні партнери, включаючи Велику Британію, розглядають такий розвиток інфраструктури КНР, зокрема будівництво потенційних пірсів, як кроки з геополітичними та геостратегічними мотивами, що виходять далеко за межі суто наукових цілей.

Посилення позицій КНР та Росії у полярних регіонах відбувається на тлі наближення 2048 року — дати, коли може бути ініційовано перегляд мораторію на видобуток корисних копалин в Антарктиці. Водночас Сполучені Штати, намагаючись зберегти свій вплив, планують розробку нового високотехнологічного судна, проте процес його проектування та будівництва може тривати від 4 до 10 років. Це створює критичний вакуум в операційній діяльності до кінця поточного десятиліття. В Арктиці цей стратегічний зсув уже став очевидним: після того як Китай у 2025 році направив значну кількість дослідницьких суден у води США, Берегова охорона США ввела в експлуатацію свій перший за 25 років полярний криголам — USCGC Storis. Це судно виконуватиме арктичні місії, поки очікується поставка нових криголамів класу Polar Security Cutter, перший з яких очікується не раніше 2030 року.

Таким чином, вимушене скорочення американської присутності в Антарктиці, спровоковане бюджетними обмеженнями NSF, за часом збігається з агресивним розширенням інфраструктури геополітичних конкурентів. Цей дисбаланс у криголамному забезпеченні стає прямим індикатором перерозподілу геополітичного впливу у південних широтах. У цих умовах США прагнуть відновити паритет із Росією та Китаєм, які вже сьогодні оперують значно сучаснішими та численнішими криголамними флотами, що забезпечує їм перевагу в освоєнні полярних територій.