Індонезійська затока Салех може стати першим науково підтвердженим місцем розмноження китових акул

Дослідники в Індонезії офіційно підтвердили виявлення новонароджених китових акул у водах затоки Салех, розташованої в провінції Західна Нуса-Тенггара. Ця знахідка має важливе значення для світової морської науки, оскільки вона потенційно визначає затоку Салех як перше у світі науково підтверджене місце розмноження цього виду. Китова акула, найбільший вид риб, відома своєю безпечністю для людини, оскільки її раціон складається виключно з планктону та інших мікроскопічних організмів, які вона фільтрує з води.

Ключовим доказом стало документування неоната, вік якого оцінюється приблизно у чотири місяці, а довжина становила від 135 до 145 сантиметрів. Цей молодий екземпляр був тимчасово затриманий, а потім випущений місцевими рибалками, які відіграють критичну роль у наданні первинних даних для морських досліджень. Спостереження за китовими акулами довжиною менше 1,5 метра є надзвичайно рідкісними подіями у світовому масштабі, що підкреслює унікальність цієї індонезійської знахідки. Китові акули занесені до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи як вразливий вид.

Хоча наявні докази є вагомими, природоохоронні організації наголошують на необхідності проведення подальшого довгострокового моніторингу для отримання офіційного статусу місця розмноження. Унікальні характеристики затоки Салех, зокрема її спокійні води та висока концентрація поживних речовин, імовірно, створюють ідеальне середовище для раннього харчування та розвитку цих гігантських риб. Наразі тривають активні природоохоронні заходи, де партнери лобіюють створення першої в Індонезії Морської заповідної зони, спеціально орієнтованої на захист китових акул у межах цієї затоки.

Виявлення неонатів у затоці Салех також привертає увагу до екотуризму, пов'язаного з цими тваринами, хоча такі заходи, як снорклінг з китовими акулами, часто є предметом обговорення щодо впливу на дику природу. Місцеві рибальські громади, які раніше фіксували випадки потрапляння акул у пастки, тепер стають невід'ємними союзниками у зусиллях зі збереження, надаючи безцінні дані з перших рук. Ця подія відкриває нову сторінку у вивченні життєвого циклу китової акули, яка в середньому живе близько 70 років. Забезпечення захисту цього потенційного розплідника є стратегічно важливим кроком для довгострокового виживання найбільшої риби у світовому океані.