Як запах людського стресу впливає на поведінку собак: результати нового дослідження

Нове наукове дослідження, проведене групою вчених під керівництвом фахівців із Бристольського університету, виявило прямий зв'язок між нюховим сприйняттям собаками запаху людського стресу та їхньою подальшою поведінкою. Дослідники охарактеризували таку реакцію тварин як «песимістичну». Ця наукова робота, опублікована в авторитетному журналі Scientific Reports у липні 2024 року, стала першим експериментом, що цілеспрямовано вивчає вплив ольфакторних маркерів людської напруги на процес навчання та загальний емоційний стан собак.

У центрі уваги дослідників опинилося явище «емоційного зараження», за якого тварини здатні мимоволі переймати афективні стани оточуючих істот. Для перевірки цієї гіпотези було залучено вісімнадцять пар «власник-собака», які брали участь у контрольованих випробуваннях із використанням різних зразків людських запахів. На підготовчому етапі собак навчали розрізняти два конкретних місця розташування мисок: в одному завжди знаходилися ласощі, тоді як інше було порожнім. Після успішного засвоєння цієї закономірності тварини демонстрували значно швидший підхід до «позитивного» місця.

На етапі оцінки впевненості собак у отриманні нагороди миски почали розміщувати у трьох неочевидних позиціях між початковими точками. Швидке наближення до таких проміжних мисок розглядалося як маркер «оптимізму», тоді як уповільнена реакція свідчила про прояви «песимізму». Під час цих тестів собаки піддавалися впливу зразків, отриманих від незнайомих людей, які перебували або в стані стресу (виконуючи складні арифметичні завдання), або в стані глибокої релаксації (прослуховуючи заспокійливі звуки природи). Зразки для дослідження включали як видихуване повітря, так і піт волонтерів.

Вплив запаху стресу призвів до суттєвого уповільнення реакції собак при наближенні до неоднозначних мисок, що вказувало на помітне зниження їхньої впевненості в позитивному результаті. Цікаво, що запах розслабленої людини не викликав подібного ефекту. Це відкриття має надзвичайне значення для глибшого розуміння міжвидової комунікації та може бути безпосередньо пов'язане з еволюційними механізмами виживання. У дикій природі здатність вловлювати напругу сородича слугувала важливим попередженням про потенційну загрозу. Виняткова чутливість собачого нюху дозволяє їм ідентифікувати леткі органічні сполуки, склад яких змінюється під час фізіологічних реакцій людини, таких як підвищення частоти серцевих скорочень та артеріального тиску.

Дослідники з Бристольської ветеринарної школи висунули припущення, що «песимістична» реакція може бути адаптивним механізмом, спрямованим на збереження енергії та запобігання потенційному розчаруванню в умовах невизначеності, спричиненої чужим стресом. Ці результати підкреслюють критичну важливість обізнаності ветеринарних фахівців щодо того, якою мірою їхній власний емоційний стан, що транслюється через запахи, може впливати на психологічне самопочуття та результати лікування тварин-пацієнтів. Розуміння цих тонких механізмів взаємодії допоможе покращити якість догляду за домашніми улюбленцями та забезпечити їм більш комфортне середовище.