Походження терміна «ОК»: Лінгвістичний жарт 1839 року, що став глобальним словом

Слово «ОК», яке сьогодні зрозуміле практично кожною мовою та використовується майже в усіх країнах, є однією з найпопулярніших лексичних одиниць у світі. Цей лаконічний дволітерний термін виник у Сполучених Штатах як лінгвістичний жарт, перш ніж здобути всесвітнє визнання. Його функціональність надзвичайно широка: воно може позначати схвалення, прийнятність, вирішення питання або просте розуміння, виступаючи як відповідь, підтвердження чи вигук. Значущість цього слова закріплена у світовій історії, зокрема, його використовували навіть під час місячних місій програми «Аполлон».

Незважаючи на його повсюдне вживання, походження цього слова тривалий час було предметом дискусій, адже існували теорії, що вказували на грецьке, африканське, індіанське, німецьке, латинське чи шотландське коріння. Лінгвіст Аллен Вокер Рід був визнаний людиною, що розкрила походження терміна «ОК». Його дослідження, опубліковані в журналі American Speech у 1963 та 1964 роках, стали основою для загальноприйнятої версії. Найбільш обґрунтоване та задокументоване пояснення датується 1839 роком.

Аллен Вокер Рід зафіксував найпершу згадку у випуску газети «Boston Morning Post» від 23 березня 1839 року. У цьому виданні вираз з'явився як абревіатура «oll korrect», що є навмисно неправильним написанням фрази «all correct» (все правильно). У той період у Сполучених Штатах серед інтелектуальних кіл була поширена практика створення абревіатур для популярних фраз, часто з навмисними орфографічними помилками, як своєрідний лінгвістичний прийом. Редактор «Boston Morning Post» використав «ok» наприкінці абзацу в суботньому випуску, і інші видавці швидко підхопили цю тенденцію.

Термін набув національного розголосу у 1840 році під час президентських виборів у США. Прихильники тодішнього президента Мартіна Ван Бюрена, якого прозвали «Old Kinderhook» через його рідне місто Кіндерхук, штат Нью-Йорк, створили «ОК Клуб» на честь цього прізвиська. Вони популяризували акронім як термін схвалення для своєї кампанії, що забезпечило йому помітність у національних газетах та на агітаційних плакатах, хоча сам термін виник раніше. Лінгвіст Аллан Меткалф зауважив, що «ОК» запропонувало простий і нейтральний спосіб погодитися, не висловлюючи при цьому судження чи емоцій.

Тривалість життя цього слова виділяє його серед інших абревіатур тієї епохи, наприклад, «KY» для «know yuse», яке згодом вийшло з ужитку. Популярність «ОК» зростала, зокрема, завдяки телеграфу, оскільки його було легко передати. За даними Global Language Monitor (GLM), «O.K.» вважається найпоширенішим і загальновизнаним словом на планеті. Навіть у японській мові для «О.К.» винайшли власний ієрогліф, а в Північній Кореї його вживання законодавчо заборонено. Це свідчить про стійкість і адаптивність терміна, що перетворився з локального гумористичного виразу на універсальний інструмент комунікації.