Іранський Корпус вартових ісламської революції запровадив обмеження в Ормузькій протоці як відповідь на дії Ізраїлю та США

28 лютого 2026 року Корпус вартових ісламської революції (КВІР) Ірану офіційно ініціював запровадження обмежень на морський рух у стратегічно важливій Ормузькій протоці. Це рішення стало безпосередньою реакцією на масштабні військові заходи, здійснені збройними силами Ізраїлю та Сполучених Штатів проти іранських стратегічних об'єктів. Повідомлення про фактичне перекриття водного шляху, що транслювалися через канали УКХ-радіозв'язку, призвели до паралізації судноплавства в цьому ключовому регіоні, який з'єднує Перську затоку з Оманською затокою та виходом до Індійського океану.

Обмеження судноплавства миттєво позначилися на функціонуванні одного з найважливіших енергетичних коридорів планети. Згідно зі статистичними даними Управління енергетичної інформації США (EIA), через Ормузьку протоку щодня проходить близько п'ятої частини світового обсягу нафти та приблизно 20% світових поставок скрапленого природного газу (СПГ), що в кількісному еквіваленті перевищує 306 мільйонів кубічних метрів на добу. Британське Управління морських торгових операцій (UKMTO) зафіксувало в акваторії значну військову активність і попередило моряків про високі ризики електронного придушення та перешкод у роботі навігаційних систем.

Офіційний представник КВІР Ебрахім Джабарі підтвердив факт закриття протоки для певних категорій суден. У відповідь Міністерство транспорту США видало розпорядження американським суднам негайно залишити зону Перської та Оманської заток, а також Аравійського моря. Американським морякам було наказано триматися на відстані не менше 30 морських миль від кораблів ВМС США, що дислокуються біля узбережжя Ірану. Фінансові ринки відреагували на ці події миттєво: ціни на нафтові ф'ючерси на децентралізованій біржі Hyperliquid зросли більш ніж на 5%, досягнувши позначки 71,26 долара за барель.

Подальша ескалація в цьому регіоні викликає серйозні побоювання щодо можливого глобального енергетичного шоку, оскільки Ормузька протока є єдиним морським шляхом для експорту енергоносіїв з Ірану, Іраку, Кувейту, Катару, Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів. Провідні галузеві аналітики раніше попереджали, що посилення напруженості на Близькому Сході здатне спровокувати стрімке зростання цін на сиру нафту, потенційно піднявши їх до рівня 100 доларів за барель у короткостроковій перспективі.

Геополітична ситуація ускладнюється на тлі нещодавнього зростання економічної активності Тегерана. У лютому 2026 року обсяги експорту іранської нафти, за попередніми оцінками, зросли до 2,2 мільйона барелів на добу, що майже на 50% перевищує середні показники попереднього тримісячного періоду. 1 березня секретар Ради політичної доцільності Мохсен Резаї заявив, що протока залишатиметься відкритою для нафтових танкерів «до подальшого повідомлення». Водночас він наголосив, що військові сили США залишаються законною ціллю для іранських збройних сил. Хоча ця заява дещо вгамувала первинну паніку на ринках, сам інцидент із тимчасовим перекриттям підкреслив критичну вразливість світових логістичних ланцюгів.

Історично Ормузька протока, довжина якої становить близько 167 кілометрів, неодноразово ставала епіцентром міжнародної напруженості, зокрема під час «танкерної війни» 1980-х років. На сьогодні лише Саудовська Аравія, ОАЕ та Іран мають у своєму розпорядженні трубопроводи, які дозволяють частково транспортувати нафту в обхід цього вузького місця. Проте їхня сукупна пропускна здатність залишається недостатньою для того, щоб повноцінно компенсувати обсяги, які зазвичай проходять через протоку, що робить цей водний шлях незамінним для стабільності світової економіки.