Зонд «Вояджер-1» готується подолати межу в один світловий день відстані від Землі наприкінці 2026 року

Космічний апарат NASA «Вояджер-1» має досягти значного позиційного рубежу до завершення 2026 року. Очікується, що він стане першим створеним людиною об’єктом, який подолає відстань від Землі, еквівалентну одному світловому дню. Ця історична позначка, за розрахунками, настане приблизно 13 або 15 листопада 2026 року. У цей момент зонд перебуватиме на відстані 16,1 мільярда миль, що становить 25,9 мільярда кілометрів, від місця свого старту. На такому рознесенні радіосигнал, надісланий із Землі, потребуватиме рівно 24 годин для досягнення апарата, що стане визначною віхою в історії освоєння космосу.

Станом на кінець 2025 року цей міжзоряний мандрівник розташовується приблизно за 15,7 мільярда миль (25,3 мільярда кілометрів) від нашої планети. Наразі час одностороннього проходження сигналу становить близько 23 годин і 32 хвилин. Після досягнення віхи у 2026 році «Вояджер-1» остаточно вийде за межі 24 світлових годин від Землі. Запуск апарата відбувся ще у 1977 році, і його безперервна робота майже через п’ять десятиліть є яскравим свідченням інженерної стійкості цієї місії, якою керує NASA. Варто зазначити, що зонд офіційно перебуває у міжзоряному просторі з 25 серпня 2012 року, перетнувши геліопаузу.

Останнім часом інженерній команді доводиться докладати значних зусиль для подолання робочих труднощів. У листопаді 2023 року апарат зіткнувся із серйозною проблемою пошкодження пам'яті, що призвело до передачі спотворених даних. Лише завдяки дистанційному виправленню коду підсистеми польотних даних, виконаному частинами, вдалося відновити нормальну роботу. Крім того, команда успішно реактивувала двигуни корекції траєкторії (TCM) у 2025 році, повторивши подібне відновлення, яке відбувалося між 2018 та 2019 роками. Ці втручання підкреслюють критичну залежність від автономних систем, адже затримка зв'язку, яка вже наближається до 23 годин 32 хвилин в один бік, незабаром вимагатиме дводенного циклу для відправки команди та отримання підтвердження.

Живлення цього віддаленого зонда забезпечують три радіоізотопні термоелектричні генератори (РІТЕГи). Вони перетворюють тепло від розпаду плутонію-238 на електричну енергію. Потужність зменшується передбачувано: через 87,7-річний період напіврозпаду палива апарат втрачає приблизно чотири вати енергії щороку. Хоча початковий план місії передбачав менший термін експлуатації, поточні розрахунки NASA свідчать, що РІТЕГи можуть підтримувати достатню потужність для передачі життєво важливих інженерних даних приблизно до 2036 року. Це обмеження по живленню встановлює межу тривалості місії, яка триває паралельно з подорожжю «Вояджера-1» у напрямку сузір'я Змієносця. «Вояджер-1» також несе на борту «Золотий диск» — міжзоряне послання із записами звуків та зображень Землі. Ця місія, разом із її близнюком «Вояджером-2», залишається найтривалішим проєктом в історії NASA.

Наближення до позначки одного світлового дня слугує потужним символом людської наполегливості та величі космосу. Цей етап чітко вказує на те, що майбутні глибококосмічні експедиції муситимуть бути оснащені значно вищим рівнем автономності для успішного виконання своїх завдань.