Олія мікроводоростей замінює риб'ячий жир як джерело Омега-3

Нутрицевтичний сектор переживає значну зміну, де олія мікроводоростей активно витісняє традиційний риб'ячий жир як основне рослинне джерело незамінних жирних кислот Омега-3, зокрема докозагексаєнової (ДГК) та ейкозапентаєнової (ЕПК) у виробництві біологічно активних добавок. Цей перехід зумовлений зростанням обізнаності споживачів щодо переваг для здоров'я та необхідністю захисту морських екосистем.

Риб'ячий жир, який раніше отримували з таких видів риб, як менхеден або печінка тріски, несе потенційні ризики, пов'язані з накопиченням забруднювачів, зокрема ртуті та поліхлорованих біфенілів. На противагу цьому, виробництво олії з мікроводоростей у закритих біореакторах забезпечує високий рівень чистоти кінцевого продукту, гарантуючи відсутність океанічних забруднювачів. Це робить водоростеву олію безпечнішим варіантом для широкого кола споживачів, включаючи веганів та вегетаріанців, які раніше мали обмежений вибір.

ДГК є критично важливою для нормального функціонування головного мозку та зорового розвитку немовлят, тоді як ЕПК демонструє протизапальні властивості, сприяючи зниженню тромбоутворення. Деякі веганські добавки з олією водоростей містять 200 мг ДГК на порцію, що підтверджує їхню ефективність як джерела легкозасвоюваних незамінних жирних кислот. Технологічні досягнення у культивуванні водоростей та масштабуванні виробництва сприяють поступовому зниженню собівартості цієї сталої альтернативи, прискорюючи її інтеграцію у масовий ринок.

Водоростева олія, на відміну від лляної олії, яка багата на альфа-ліноленову кислоту (АЛК) і лише частково конвертується в ЕПК та ДГК, надає пряме джерело цих довголанцюгових кислот, що є більш ефективним для вегетаріанців. Потенціал олії мікроводоростей виходить за межі простої заміни рибного продукту, пропонуючи підтримку серцево-судинної, нервової та імунної систем. Наприклад, деякі виробники пропонують комплекси, де олія мікроводоростей (50% ДГК/ЕПК) забезпечує 300 мг загальних Омега-3 на порцію.

Історично, корисні властивості Омега-3 були вперше відзначені у середині XIX століття, коли фармацевт Петер Меллер зауважив відмінне здоров'я норвежців, які вживали олію печінки тріски. Однак, сучасні дослідження підтверджують, що поліненасичені жирні кислоти Омега-3 є будівельними блоками для клітинних мембран. Екологічна стійкість та відсутність ризиків забруднення позиціонують мікроводорості як майбутній стандарт для забезпечення потреб людства у життєво важливих Омега-3 жирних кислотах.