Археологічні знахідки підтверджують 10 900-річну історію культивації картоплі Чотирьох Кутів на плато Колорадо

У січні 2026 року були оприлюднені результати масштабного дослідження, які проливають нове світло на стародавню доместикацію картоплі Чотирьох Кутів (Solanum jamesii) на території плато Колорадо. Наукова ініціатива, реалізована під егідою Університету Юти, ставить під сумнів усталені теорії щодо витоків сільськогосподарських практик у південно-західній частині Північної Америки. Команда дослідників, до якої увійшли Лізбет Лаудербак із Музею природної історії Юти та Брюс Павлік із Саду Ред-Б’ют при Університеті Юти, виявила докази використання цього виду картоплі корінними народами протягом щонайменше 11 000 років. Це відкриття фіксує найбільш ранній задокументований випадок вживання картоплі на континенті.

Ключовим аргументом у дослідженні став мікроскопічний аналіз гранул крохмалю, які були знайдені на 401 стародавньому кам’яному знарядді, вилученому з 14 різних археологічних об’єктів. Отримані результати підтверджують обробку Solanum jamesii, що датується каліброваним періодом до 10 900 років до нашого часу. Це встановлює чітку хронологію активного культивування бульб ранніми корінними народами далеко за межами природного ареалу рослини, який традиційно обмежувався районом Рім-Могольон в Аризоні та Нью-Мексико. Примітно, що центр генетичного різноманіття цього виду було виявлено в Національному парку Меса-Верде, розташованому в південному Колорадо.

Отримані дані дозволили вченим окреслити так званий «антропогенний ареал», де індіанські популяції цілеспрямовано транспортували та вирощували цю культуру. До таких значущих локацій належать Укриття Норт-Крік на півдні Юти та Пуебло-Боніто в Нью-Мексико. Дослідники зафіксували суттєві зміни в ознаках рослини в межах цього ареалу, що свідчить про початкові етапи штучного відбору, наприклад, про розвиток підвищеної стійкості до заморозків. Раніше вже існували свідчення використання Solanum jamesii в Юті, датовані 8950 роком до нашої ери, що вказує на надзвичайно тривалу історію взаємодії людини з цією рослиною.

З точки зору дієтології та виживання, картопля Чотирьох Кутів була критично важливим ресурсом для давніх громад. Вона містить утричі більше білка та вдвічі більше калорій порівняно з поширеними комерційними сортами картоплі (Solanum tuberosum). Така висока поживна цінність підкреслює її незамінність для забезпечення життєстійкості в умовах напівпосушливого клімату регіону. Водночас бульби дикого виду значно менші за розміром, ніж у культивованої картоплі, і мають вищий рівень глікоалкалоїдів, зокрема томатину. Це вимагало від корінних народів застосування спеціальних методів обробки, таких як вилуговування або змішування з глиною для нейтралізації гіркоти.

Це комплексне дослідження, що об’єднує археологічні методи з традиційними знаннями корінних народів, включаючи усні перекази старійшин племен Діне та Хопі, фактично переписує аграрну історію Північної Америки. Наразі фахівці з Міністерства сільського господарства США вивчають генетичний код Solanum jamesii на предмет наявності генів стійкості до посухи та хвороб, які можна було б впровадити в сучасні сорти для підвищення їхньої витривалості. Ця давня культура, здатна перебувати в стані спокою до десяти років і демонструвати високу засухостійкість, розглядається як потенційно важливе джерело продовольства для майбутнього.