Гігантський айсберг A-23a на межі розпаду: талі води прискорюють його руйнування

Колосальний айсберг A-23a, який дрейфує відносно теплими водами Південної Атлантики, наближається до фінальної стадії свого існування. За прогнозами, станом на початок січня 2026 року, він може розпастися протягом найближчих днів чи тижнів. Супутникові знімки, зроблені наприкінці грудня 2025 року, засвідчили наявність великих і глибоких блакитних калюж талої води на його поверхні. Це є яскравою ознакою того, що руйнування льодовика значно прискорилося в умовах літнього сезону в Південній півкулі.

Цей феномен свідчить про ймовірне утворення прориву в крижаному масиві. Такий прорив може спровокувати вивільнення великої кількості прісної води у Світовий океан, що безпосередньо пов'язано з триваючими кліматичними змінами. Фактично, ми спостерігаємо кульмінацію розпаду одного з найбільших льодовиків, коли-небудь зафіксованих.

Айсберг A-23a відколовся від шельфового льодовика Фі́льхнера ще у 1986 році. Його первісна площа сягала приблизно 4000 квадратних кілометрів, що майже вдвічі більше за площу штату Род-Айленд. На цьому льодовику колись знаходилася радянська дослідницька станція «Дружна-1». Після того, як у 2020 році він почав активний рух, звільнившись від морського дна у морі Ведделла, де простояв понад три десятиліття, його розміри суттєво зменшилися.

До січня 2026 року, після значної фрагментації, що відбулася наприкінці 2025 року, його орієнтовна площа скоротилася до 1182 квадратних кілометрів. Це все ще більше, ніж площа Нью-Йорка. Варто зазначити, що товщина цього крижаного велетня сягала близько 400 метрів, а його маса оцінювалася майже в трильйон тонн. Це справді монументальна льодова структура.

Фахівці схиляються до думки, що саме вага води, яка накопичилася на поверхні, продавлює внутрішні тріщини, спричиняючи стрімке дроблення льодовика. Тед Скамбос, старший науковий співробітник Університету Колорадо в Боулдері, пояснює, що вода у тріщинах створює тиск, який змушує їх розширюватися. Синій колір цих поверхневих озер зумовлений тим, що щільно спресований лід, позбавлений повітряних бульбашок, поглинає увесь спектр світла, окрім синього. Це різко контрастує з білим верхнім шаром, насиченим повітрям.

Кріс Шуман з Університету Меріленда в Балтиморі зафіксував явище, яке називають «викидом». Це сталося, коли озерна вода під тиском прорвала край льоду, спричинивши потужний викид прісної води у море. Це підтверджує механізм стрімкого руйнування.

Прискорене танення A-23a наочно демонструє сучасні тенденції потепління океану, яке впливає на великі крижані утворення. Арктичний та антарктичний науково-дослідний інститут (ААНІІ) раніше прогнозував повне танення айсберга до кінця 2023 року, проте його тривале перебування на мілині змінило цю траєкторію. За даними ААНІІ, лише за літо 2025 року A-23a втратив 36% своєї маси. Хоча формування айсбергів є природним процесом «дихання» льодовиків, його прискорення через потепління вод, які у Південній Атлантиці досягають приблизно 3°C, викликає серйозне занепокоєння.

Моніторинг розпаду A-23a надає унікальний шанс вивчити вплив масивних крижаних брил на морські екосистеми. Розпад цього гіганта може вивільнити значну кількість поживних речовин, стимулюючи ріст фітопланктону. Це, своєю чергою, може вплинути на поглинання вуглекислого газу з атмосфери. Дослідники, зокрема Тед Скамбос, зазначають, що екосистема Південної Георгії адаптувалася до присутності айсбергів. Однак нещодавнє танення інших гігантів, як-от A68A, вивільнило 152 мільярди тонн прісної води в Атлантику лише за 3,5 роки, що підкреслює потенційну масштабність наслідків.