Пам'ятник у Санкт-Петербурзі на честь котів, які врятували місто від щурів під час Другої світової війни

В одному із затишних двориків Санкт-Петербурга, що розташований на вулиці Композиторів, височіє особливий монумент. Ця бронзова скульптура присвячена котам, які відіграли вирішальну роль у боротьбі з навалою гризунів під час блокади Ленінграда в роки Другої світової війни. Композиція зображує кішку, яка спокійно сидить на табуреті під затишним торшером, що підкреслює їхнє почесне місце в міській історії. Постамент пам'ятника стилізований під фрагмент паркетної підлоги — саме такий паркет мешканці часто використовували для опалення осель у найсуворіші блокадні зими. На пам'ятнику встановлено меморіальну дошку з написом: «У пам'ять про котів блокадного Ленінграда». Офіційне відкриття відбулося 27 вересня 2016 року, хоча фактично монумент встановили за ініціативи місцевих жителів трохи раніше — 4 вересня того ж року.

1942 рік став одним із найтрагічніших і найважчих випробувань для міста. Окрім нестерпного голоду, який щодня забирав сотні життів, Ленінград зіткнувся з катастрофічною навалою щурів. Свідки тих подій згадували, що гризуни передсувалися вулицями величезними організованими колонами, іноді навіть змушуючи зупиняти рух трамваїв. Ці шкідники несли смертельну загрозу, оскільки вони знищували останні мізерні запаси продовольства та провокували ризик виникнення масштабних епідемій. Усі тогочасні спроби ліквідувати цю «п'яту колону» за допомогою хімікатів чи пасток виявилися абсолютно марними.

Через критичний дефіцит їжі більшість котів, які є природними ворогами щурів, були з'їдені містянами, що намагалися врятуватися від голодної смерті. Численні щоденникові записи того періоду підтверджують, що котяче м'ясо часто ставало останньою надією на виживання. Як наслідок, після часткового прориву блокади виникла нагальна потреба у відновленні популяції цих тварин. Навесні 1943 року влада ухвалила рішення про термінову доставку до міста «фахівців-мишоловів». Невдовзі в межах так званого «котячого призову» до Ленінграда прибуло чотири вагони тварин із Ярославля. Це були переважно димчасті коти, які вважалися найкращими мисливцями на щурів. Загалом із Сибіру та інших регіонів, зокрема з Тюмені, Омська та Іркутська, було привезено близько 5000 тварин.

До січня 1944 року цінність цих тварин зросла до неймовірних масштабів. На чорному ринку маленьке кошеня коштувало близько 500 рублів, тоді як буханець хліба з рук можна було купити за 50 рублів. Коти стали безцінним ресурсом для виснаженого міста. Привезені тварини блискуче впоралися зі своїм завданням, очистивши вулиці та зерносховища від небезпечних гризунів. Завдяки їхній природній спритності та витривалості загрозу епідемій та остаточного знищення запасів було успішно усунуто.

Сьогодні нащадки тих самих героїчних тварин продовжують свою шляхетну службу в Державному Ермітажі. Історія ермітажних котів бере свій початок ще у XVIII столітті, і донині вони офіційно вважаються співробітниками музею. На цей час у підвалах та залах Ермітажу мешкає понад пів тисячі нащадків сибірських рятівників. Вони мають особливий статус і отримують своєрідну «зарплату» у вигляді якісного корму та медичного догляду. Музейні працівники з великою пошаною ставляться до цих пухнастих охоронців світового мистецтва.

Щороку 27 січня, у день повного зняття блокади Ленінграда в 1944 році, у місті проходять урочисті пам'ятні заходи. Під час цих подій городяни віддають шану всім учасникам оборони, які вистояли в ті страшні часи. Окреме місце в цих спогадах посідають чотирилапі герої, чия відданість і мисливські інстинкти допомогли врятувати місто від біологічної катастрофи. Пам'ятник на вулиці Композиторів залишається важливим нагадуванням про те, як навіть найменші істоти можуть змінити хід великої історії.