Звукова несподіванка слів корелює із кращим запам'ятовуванням, згідно з дослідженням

Новітні наукові розробки, оприлюднені у фаховому виданні Cognition, вказують на те, що акустична архітектура слів безпосередньо впливає на їхню здатність закріплюватися у пам'яті, надаючи важливі орієнтири для комунікаційних стратегій у 2025 році. Ця галузь знань, що межує з нейропсихолінгвістикою, яка досліджує зв'язки мовної здатності та функцій головного мозку, пропонує новий погляд на механізми кодування інформації. Дослідження підкреслюють, що не лише зміст, а й форма, зокрема звукова, відіграє вирішальну роль у процесах збереження минулого досвіду, який кодується у мовних одиницях.

У рамках психолінгвістики оперують поняттям «здивування» (surprisal), яке кількісно визначає ступінь непередбачуваності певного звуку чи слова у контексті усталених мовних патернів. Для визначення цих показників науковці здійснили обчислення, застосувавши принципи теорії інформації до масиву, що охоплює 51 мільйон слів, вилучених із субтитрів американського кіно та телебачення. Це дозволило точно квантифікувати інформаційний внесок кожного окремого звукового елемента у загальну структуру мовлення.

Ключові висновки продемонстрували пряму кореляцію: слова, які характеризуються високою ступінню візуальної або концептуальної яскравості (будучи дуже конкретними), одночасно демонструють високі бали здивування. Саме ця синергія між яскравістю та несподіваністю суттєво підвищує ефективність подальшого розпізнавання цих слів у пам'яті. Наприклад, конкретні лексеми, такі як «собака» чи «квітка», виявилися більш образними та акустично несподіваними, ніж абстрактні поняття, на кшталт «задум» або «сюжет». Ці результати кидають виклик домінуючому лінгвістичному постулату про абсолютну довільність та умовність зв'язку між фонетичною оболонкою слова та його семантичним наповненням.

Натомість, наявні дані свідчать про те, що звукові характеристики тонко модулюють увагу реципієнта. Це узгоджується з ідеями про те, що мовці несвідомо конструюють або підтримують певні нетипові звукові форми, аби привернути увагу та надійніше «зафіксувати» критично важливі концепції у довготривалій пам'яті. Ці знання мають пряме практичне застосування у сферах, де максимальний вплив та утримання інформації є пріоритетними, зокрема у рекламній індустрії та освітньому процесі. Вибір лексем із високим індексом здивування може стати потужним інструментом для підвищення мнемонічної ефективності повідомлень.

Історично, психолінгвістика, зародження якої датується 1953 роком на семінарі в Індіані, США, під керівництвом Чарльза Осгуда та Джона Керрола, прагнула пояснити практичні завдання, де суто лінгвістичного чи психологічного підходів було недостатньо. Сучасні дослідження, як це, продовжують цю традицію, інтегруючи кількісні методи, такі як теорія інформації, для аналізу глибинних когнітивних механізмів. Це відходить від ранніх біхевіористських індивідуалістичних теорій, які розглядали комунікантів переважно як біологічних індивідів, натомість фокусуючись на динамічно-контекстуальному дослідженні мовлення як соціальної діяльності. Подальше вивчення цього феномену може трансформувати підходи до створення контенту, де не лише зміст, а й його акустична «текстура» буде свідомо оптимізована для кращого засвоєння.