Енергетична гегемонія: США встановлюють контроль над венесуельською нафтою, витісняючи Китай з ринку

Сполучені Штати Америки офіційно встановили повний контроль над операціями з венесуельською сирою нафтою, що стало прямим результатом масштабного геополітичного маневру. Кульмінацією цього процесу стало захоплення Ніколаса Мадуро, яке відбулося 3 січня 2026 року. Після цієї події Вашингтон проголосив своє виключне право на регулювання всіх експортних потоків енергоресурсів країни, переспрямовуючи їх на користь американських національних інтересів та офіційно уповноважених глобальних трейдерів. Такий крок фактично поклав край безперешкодному доступу Китаю до венесуельської сировини, яку Пекін раніше закуповував із суттєвими знижками.

Останні партії нафти з Венесуели, призначені для азійського ринку, були відвантажені безпосередньо перед посиленням американських санкцій та арештом Мадуро. За попередніми оцінками експертів, наявних обсягів китайським нафтопереробним заводам, відомим у галузі як «самовари», вистачить лише на один-два місяці роботи. Подальші поставки наразі жорстко обмежені заходами примусу з боку США, включаючи військово-морську блокаду, оголошену ще в грудні. Радикальна зміна цінової політики вже відчутно вплинула на ринок: дисконт на венесуельську нафту марки Merey для покупців із КНР скоротився з колишніх 15 доларів за барель до рівня близько 5 доларів відносно еталонного сорту ICE Brent.

Головними інституційними гравцями в цій трансформації виступають Збройні сили США, Китай, а також провідні світові товарні трейдери — Vitol Group та Trafigura Group. Ці корпорації отримали від американського уряду спеціальні ліцензії на маркетинг та продаж венесуельської нафти, що свідчить про глибоку централізацію управління новими логістичними ланцюгами. Варто зауважити, що компанія Vitol Group, представлена старшим трейдером Джоном Еддісоном, опинилася в центрі укладання перших угод. Це викликало низку запитань щодо можливого конфлікту інтересів, зважаючи на його попередні політичні пожертви. Перша партія сировини, придбана Vitol, була успішно доставлена на термінал Буллен-Бей, розташований на острові Кюрасао.

Рішучі дії Вашингтона суттєво порушують традиційні світові ланцюги постачання енергоносіїв і ставлять під серйозну загрозу багатомільярдні інвестиції Пекіна в енергетичний сектор Венесуели. Китай, який протягом тривалого часу був ключовим покупцем завдяки механізму «нафта в обмін на кредити», тепер змушений терміново шукати альтернативні джерела постачання. Аналітики та трейдери прогнозують, що китайським НПЗ доведеться переорієнтуватися на дорожчі сорти нафти, зокрема канадську або російську Urals, вже у другому кварталі 2026 року. Зі свого боку, США демонструють зацікавленість у важкій венесуельській нафті для власних заводів на узбережжі Мексиканської затоки, оскільки ця сировина є економічно вигіднішою за канадські аналоги.

Реакція світової спільноти на ці події виявилася діаметрально протилежною: у той час як Сполучені Штати офіційно підтвердили свій контроль над торгівлею, Китай виступив із різким засудженням дій Вашингтона, назвавши їх грубим порушенням міжнародного права. За офіційними даними Міністерства енергетики США, виручка від перших етапів продажу, обсяг яких може становити від 30 до 50 мільйонів барелів, спочатку буде акумулюватися на спеціальних рахунках, підконтрольних американській стороні. Водночас міжнародна правозахисна організація Amnesty International висловила глибоку стурбованість цією операцією, розцінивши її як порушення Статуту ООН.