Прогноз ситуації на ринку нафти після завершення конфліктів на Близькому Сході: нові цінові реалії та кінець тіньових схем

Протягом тривалого часу такі країни, як Іран та Венесуела, підтримували свою економічну життєздатність завдяки складним підпільним механізмам. Вони реалізовували сировину з колосальними дисконтами, що сягали від 15 до 30 доларів за барель відносно еталонної марки Brent, залучаючи покупців у Китаї та Індії через неофіційні канали.

Для Пекіна та Делі цей період надприбутків добігає кінця. Зі зняттям обмежень їм більше не доведеться ризикувати санкціями, проте й доступ до наддешевої «сірої» нафти буде закритий. Тепер ці країни будуть змушені купувати легальний ресурс за ринковою вартістю, що змінить баланс сил у регіоні.

Зникнення цінових дисконтів на світовому ринку призведе до того, що офіційні котирування Brent та WTI почнуть рух униз. Легалізація величезних обсягів сировини, яка раніше перебувала в тіні, створить суттєвий надлишок пропозиції на міжнародних біржах, тиснучи на цінові показники.

Враховуючи, що ринок перебував на межі профіциту ще до початку загострення ситуації в Ірані, повне насичення та легалізація постачань призведуть до різкого зниження цін у період 2026–2027 років. Це стане серйозним випробуванням для традиційних експортерів.

До кінця березня 2026 року прогнозується зниження ціни на нафту марки Brent до рівня 70–75 доларів за барель. Це падіння буде зумовлене зняттям так званої «військової премії» за ризик, що стане своєрідним «мирним дивідендом» для світової економіки після періоду нестабільності.

Влітку 2026 року очікується подальше просідання котирувань до 55–65 доларів. Це станеться на тлі масового виходу венесуельських та іранських барелів на офіційний легальний ринок, що значно посилити конкуренцію серед постачальників та призведе до перенасичення.

У 2027 році ціна може стабілізуватися в діапазоні 50–55 доларів за барель. Такий сценарій стане можливим завдяки повному відновленню енергетичної інфраструктури Ірану та масштабному припливу іноземних інвестицій у нафтовий сектор Венесуели, що забезпечить стабільний потік сировини.

Венесуельський фактор відіграє роль «сплячого гіганта», що прокидається. Після арешту Ніколаса Мадуро в січні 2026 року та прийняття нового закону про вуглеводні, країна відкрила свої двері для провідних західних мейджорів, включаючи такі гіганти, як Chevron, Eni та Repsol.

Для повернення видобутку до рівня 2–3 мільйони барелів на добу Венесуелі необхідно залучити від 80 до 100 мільярдів доларів інвестицій. Цей інвестиційний бум дозволить країні знову стати ключовим гравцем на світовій арені та відновити зруйновану економіку.

Важка венесуельська нафта є надзвичайно затребуваною на нафтопереробних заводах узбережжя Мексиканської затоки в США. Роками ці підприємства працювали в умовах дефіциту сировини, тому відновлення постачань призведе до зниження цін на бензин на внутрішньому американському ринку.

Проте відновлення видобутку створює серйозну загрозу для єдності ОПЕК+. Іран та Венесуела, які тривалий час були виключені з системи квот через санкції, тепер прагнутимуть видобувати нафту на повну потужність для швидкого відновлення своїх національних економік.

Якщо Саудовська Аравія відмовиться ще сильніше скорочувати власний видобуток, щоб звільнити місце для іранських та венесуельських барелів, може розпочатися масштабна цінова війна. В умовах насиченого ринку це здатне обвалити ціни навіть до позначки 40 доларів за барель.

З геополітичної точки зору, епоха «нафтового шантажу» з боку підсанкційних режимів залишається в минулому. Глобальний ринок стає більш прозорим та передбачуваним, хоча рівень волатильності може тимчасово зрости через фундаментальні структурні зміни.

Економічні наслідки низьких цін на нафту у межах 55–60 доларів будуть позитивними для світу. Це стане потужним стимулом для глобального зростання та допоможе остаточно приборкати інфляцію, яка спостерігалася протягом 2024–2025 років.

У транспортній галузі попит на послуги «тіньового флоту» стрімко впаде. Це призведе до масового списання старих танкерів, що, своєю чергою, значно знизить екологічні ризики для світового океану та зробить морські перевезення безпечнішими та прозорішими.