Президентка Косова Вйоса Османі розпустила парламент через неможливість обрати главу держави

У п'ятницю, 6 березня 2026 року, президентка Республіки Косово Вйоса Османі офіційно оголосила про розпуск парламенту країни, що стало відправною точкою для проведення вже третіх позачергових загальних виборів менш ніж за один календарний рік. Це драматичне рішення стало прямим наслідком глибокої політичної кризи та нездатності законодавчого органу обрати нового главу держави до завершення встановленого конституцією терміну. Останній день для легітимного обрання президента минув у четвер, 5 березня 2026 року, залишивши країну в стані правової невизначеності та змусивши президентку вдатися до крайніх конституційних заходів для відновлення роботи державних інституцій.

Вйоса Османі, чий власний п'ятирічний мандат на посаді президента завершується 4 квітня 2026 року, під час свого звернення чітко наголосила, що розпуск Асамблеї є не політичним вибором, а суворим виконанням її конституційного обов'язку. Вона охарактеризувала поточну ситуацію як «велике несчастя для держави, якого можна було цілком уникнути», якби політичні сили виявили більше відповідальності. Ключовим каменем спотикання стало недосягнення необхідного кворуму для проведення голосування. Згідно з вимогами статті 86 Конституції Косова, для успішного обрання президента необхідна підтримка кваліфікованої більшості у дві третини від загального складу парламенту, що фактично означає 80 голосів зі 120 членів Асамблеї.

На вирішальному вечірньому засіданні у четвер у залі зареєструвалися лише 66 депутатів, що зробило процедуру голосування юридично неможливою через відсутність кворуму. Прем'єр-міністр Альбін Курті та його правлячий рух «Ветевендосьє» (LVV), який здобув перемогу на виборах у грудні 2025 року, висунули на найвищу державну посаду чинного віцепрем'єра та міністра закордонних справ Глаука Коньюфцу. Проте опозиційні партії обрали шлях бойкоту, відмовившись брати участь у сесії та наполягаючи на необхідності висунення кандидатури, яка була б узгоджена шляхом широкого політичного консенсусу, а не лише правлячою коаліцією.

Нинішня ситуація вкотре висвітлює хронічну політичну нестабільність у Косові, яка створює серйозні перешкоди для стратегічних прагнень країни щодо інтеграції до Європейського Союзу. Варто нагадати, що це вже не перші дострокові вибори за останній час: Косово проводило позачергове голосування 28 грудня 2025 року, оскільки уряд, сформований за результатами виборів у лютому 2025 року, не зміг забезпечити собі стабільну та надійну підтримку більшості. Хоча третій кабінет міністрів під керівництвом Альбіна Курті був офіційно затверджений у лютому 2026 року 66 голосами «за» при 49 «проти», цей успіх виявився недостатнім для подолання значно вищого конституційного бар'єру в 80 голосів, який є обов'язковим для легітимного обрання президента.

Раніше президентка Османі неодноразово заявляла, що спроби затягування виборчого процесу були «ретельно розрахованими» діями політичних опонентів, і наголошувала, що парламент не може безкінечно відкладати виконання своїх прямих обов'язків. Були також спроби змінити саму систему обрання: пропозиції щодо внесення поправок до Конституції, які передбачали б перехід до прямих публічних виборів президента громадянами, не отримали необхідної підтримки в стінах парламенту. Спікерка Асамблеї Албулена Хаджіу навіть зверталася до Конституційного суду з офіційним запитом про тимчасове призупинення конституційних термінів до моменту винесення остаточного вердикту щодо процедурних аспектів виборів, проте це не змінило хід подій.

Політичний глухий кут, зумовлений неможливістю забезпечити більшість у дві третини голосів, суттєво ускладнює процеси ефективного державного управління та несе в собі реальні ризики уповільнення критично важливого переговорного процесу з Сербією. Згідно з процедурою, президентка Османі має провести офіційні консультації з лідерами всіх політичних партій уже цієї п'ятниці для визначення дати нових загальних виборів. Ці вибори стануть уже третім масштабним волевиявленням народу з початку 2025 року, що представляє собою надзвичайно серйозне випробування для інституційної консолідації, фінансової стабільності та загальної демократичної стійкості держави на міжнародній арені в цей непростий період.