Європейський Суд зобов'язав країни-члени ЄС визнавати одностатеві шлюби, зареєстровані в інших державах Союзу

25 листопада 2025 року Суд Європейського Союзу (CJEU), що базується у Люксембурзі, виніс історичне рішення у справі C-713/23 «Троян». Цим вердиктом Суд зобов'язав усі держави-члени ЄС беззастережно визнавати одностатеві шлюби, які були законно укладені в будь-якій іншій країні-члені Європейського Союзу. Таке рішення встановлює, що відмова у визнанні таких союзів, навіть якщо національне законодавство держави не передбачає одностатевих шлюбів, є прямим порушенням фундаментальних прав громадян ЄС.

Ключовими порушеними правами, згідно з Судом, є право на вільне пересування та проживання, а також право на повагу до приватного та сімейного життя, що гарантується Статтею 7 Хартії Європейського Союзу про основні права. Суд чітко зазначив: якщо держава визнає закордонні шлюби між різностатевими парами, але відмовляє у визнанні одностатевих шлюбів, укладених за кордоном, це є актом дискримінації. Це питання стало центральним у розгляді справи польської пари.

Суть справи полягала у ситуації подружжя, яке уклало законний шлюб у Берліні, Німеччина, ще у 2018 році. Після їхнього переїзду до Польщі місцеві органи влади відмовили у транскрипції (офіційній реєстрації) їхнього німецького свідоцтва про шлюб. Причиною такої відмови слугувало польське законодавство, яке історично не визнає союзи осіб однієї статі.

Суд ЄС роз'яснив важливий нюанс: це зобов'язання не змушує Польщу змінювати своє внутрішнє законодавство щодо легалізації одностатевих шлюбів на своїй території. Однак, оскільки транскрипція залишалася єдиним юридичним механізмом для забезпечення дієвого визнання іноземного шлюбу в Польщі, країна зобов'язана застосовувати цю процедуру, усунувши будь-яку дискримінацію між одностатевими та різностатевими союзами. Це рішення було ухвалено за попереднім запитом, який ініціював Верховний адміністративний суд Польщі, шукаючи роз'яснень щодо застосування права ЄС.

Цей вердикт значно зміцнює верховенство основоположних прав ЄС та положень про вільне пересування над національними конституційними визначеннями шлюбу. Це є вагомим кроком до гармонізації сімейного визнання для громадян Союзу, які активно користуються правом на мобільність. Суд продемонстрував прагматичний підхід, обмеживши своє зобов'язання виключно визнанням для цілей права ЄС, тим самим знаходячи баланс між національним суверенітетом у сфері сімейного права та захистом прав громадян Євросоюзу.

Рішення розвиває прецедентне рішення 2018 року у справі «Коман», де було закріплено права на проживання для подружжя громадян ЄС одностатевої статі, постановивши, що термін «чоловік/дружина» має бути гендерно-нейтральним. Ситуація польської пари яскраво ілюструє правовий вакуум, який може виникати у державах-членах, де відсутній еквівалентний правовий статус для одностатевих пар. Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини (ECHR) також раніше втручався у справи, що стосувалися Польщі, зокрема, винісши рішення у грудні 2023 року у справі «Пшибишевська та інші проти Польщі» та у вересні 2024 року у справі «Формела та інші проти Польщі», де було встановлено порушення права на повагу до сімейного життя через відсутність правової бази для визнання таких союзів.

Ще до фінального рішення, висновок Генерального адвоката Рішара де ла Тура від 3 квітня 2025 року вже вказував на необхідність такого кроку. Він наголошував, що відмова у транскрипції створює неприпустимий правовий вакуум, якщо не існує жодних альтернативних форм визнання. Експерти підкреслюють: для Польщі, де стаття 18 Конституції 1997 року чітко визначає шлюб як союз жінки та чоловіка, це рішення є прямим сигналом про необхідність дотримання загальноєвропейських стандартів рівності. Тепер адміністративний суд у Польщі має ухвалити рішення у справі цієї пари, керуючись директивами Суду ЄС.