Бразилія виходить із Карти голоду: питання стійкості політики та соціальної справедливості

Бразилія досягла історичного рубежу у 2026 році, офіційно виключивши себе з Глобальної карти голоду за результатами трирічного циклу 2022–2024 років. Згідно з даними звіту ФАО SOFI 2025, частка населення, що стикається з ризиком недоїдання, нарешті опустилася нижче критичної позначки у 2,5%. Цей успіх став прямим результатом масштабного відновлення соціальних ініціатив та чіткої політичної концентрації на іскорененні голоду до грудня 2026 року. Важливо пам’ятати, що країна вже виходила з цього списку у 2014 році, проте знову опинилася в ньому в період з 2018 по 2020 рік, що підкреслює циклічність боротьби з продовольчою нестабільністю.

Сучасні досягнення неминуче змушують згадати про глибокі соціальні рани, зафіксовані у монументальній праці Кароліни Марії де Жезус «Quarto de despejo: diário de uma favelada», опублікованій у 1960 році. Її щоденники, написані між 1955 та 1960 роками під час роботи збирачкою макулатури у фавелі Канінде в Сан-Паулу, стали гострим засудженням нерівності. Авторка влучно зауважила: «ті, хто їдять, винайшли голод». Цей твір залишається потужним нагадуванням про необхідність стійкої державної політики для протидії злидням у країні, де, за даними Міністерства соціального розвитку та боротьби з голодом, до кінця 2023 року 24 мільйони людей було виведено зі стану важкої продовольчої незахищеності.

Попри офіційне визнання успіхів, провідні економісти та представники міжнародних організацій застерігають, що подолання голоду — це безперервний процес, який вимагає виняткової послідовності. Даніель Балабан, економіст і представник Всесвітньої продовольчої програми (WFP) у Бразилії, а також директор Центру передового досвіду з боротьби з голодом, наголошує, що припинення підтримки соціальних програм неминуче призведе до регресу серед вразливих верств населення. Центр передового досвіду, який є результатом партнерства з урядом Бразилії з 2011 року, продовжує свою активну діяльність у 2026 році, сприяючи технічній допомозі та діалогу за лінією Південь-Південь.

Фундаментальним стовпом продовольчої безпеки залишається Національна програма шкільного харчування (PNAE). У лютому 2026 року фінансування програми на одну особу було скориговано на 14,35% згідно з Резолюцією CD/FNDE № 1/2026. Цей захід, ініційований Міністерством освіти (MEC) через FNDE, спрямований на відновлення купівельної спроможності в умовах інфляції та забезпечує якісним харчуванням близько 40 мільйонів учнів. Програма непохитно дотримується директиви щодо спрямування не менше 45% своїх ресурсів на закупівлю продукції у сімейних фермерських господарств, стимулюючи таким чином розвиток місцевої економіки.

Для забезпечення довгострокової стійкості цього успіху Балабан наполягає на створенні міжсекторальної «політичної структури». Вона має включати такі ключові ініціативи, як Bolsa Família, єдину систему охорони здоров’я (SUS) та Програму закупівлі продовольства (PAA), поряд із планомірним підвищенням мінімальної заробітної плати. Експерт критикує значний обсяг бюджетних асигнувань на парламентські поправки, пропонуючи перенаправити ці кошти на соціальні потреби. У 2026 році боротьба триває не лише проти голоду, а й за усунення структурної нерівності, включаючи гендерний дисбаланс на ринку праці, що відстежується через ініціативи на кшталт Selo Lilás у штаті Сан-Паулу.

Досягнення мети виходу з Карти голоду, яку міністр Веллінгтон Діас назвав головним завданням з моменту вступу на посаду в січні 2023 року, стало можливим завдяки скоординованим діям влади та громадянського суспільства. Успіх Бразилії, де рівень безробіття досяг історичного мінімуму у 5,1% в грудні 2025 року, наочно демонструє: стійкі результати у сфері продовольчої безпеки потребують незмінного бюджетного пріоритету для соціальних програм. Лише системний підхід дозволить країні уникнути помилок минулого та гарантувати гідне життя для всіх своїх громадян.