Виконувачка обов'язків президента Венесуели затвердила закон про амністію після усунення Мадуро

У четвер, 19 лютого 2026 року, виконувачка обов'язків президента Венесуели Делсі Родрігес офіційно затвердила закон про амністію. Цей законодавчий акт став прямим наслідком військової операції Сполучених Штатів 3 січня 2026 року, в результаті якої було захоплено президента Ніколаса Мадуро. Ухвалений парламентом закон потенційно відкриває шлях до звільнення сотень осіб, утримуваних за політичними мотивами, що є значним кроком, який неявно визнає наявність політичних в'язнів у країні, позицію, яку уряд раніше заперечував.

Родрігес, яка обійняла посаду 5 січня 2026 року, заявила, що цей захід демонструє готовність політичних лідерів «зменшити трохи нетерпимості та відкрити нові шляхи для політики у Венесуелі». Закон про амністію охоплює широкий спектр дій, пов'язаних із політичними протестами та «насильницькими діями», що мали місце з 1999 року. Це включає події, датовані періодом правління як Уго Чавеса, так і Мадуро, зокрема спробу державного перевороту 2002 року та певні виборчі події з 2004 року.

Правозахисна організація «Форо Пеналь» станом на 17 лютого 2026 року оцінювала кількість осіб, які залишаються під вартою з політичних мотивів, у понад 600 осіб. З моменту оголошення про ширші кроки щодо звільнення 8 січня 2026 року, вже відбулося 448 підтверджених звільнень. Однак закон містить суттєві винятки: він прямо не поширюється на осіб, засуджених за «військовий бунт» у зв'язку з подіями 2019 року, а також не деталізує процедури повернення активів чи анулювання заборон на обіймання державних посад.

Реакція опозиційних кіл на законодавчий акт виявилася неоднозначною, що відображає глибоку недовіру до судової системи, яка контролюватиме його виконання. Депутатка від опозиції Нора Брачо назвала закон «великим кроком уперед для примирення Венесуели», визнаючи його недосконалість. На противагу цьому, Педро Урручурту, директор з міжнародних відносин у штабі Марії Коріни Мачадо, категорично відкинув закон, назвавши його «недійсним та нелегітимним законом, а також пасткою для виграшу часу». Урручурту наголосив, що справжня амністія вимагає волі, а не лише законодавчого акту.

Політичний контекст, що спричинив цю зміну, був сформований операцією «Абсолютна рішучість» США, яка призвела до усунення Мадуро 3 січня 2026 року та його вивезення до Сполучених Штатів для суду за звинуваченнями у наркотероризмі. Уряд Родрігес, незважаючи на критику щодо зовнішнього втручання, також підтримав реформи, включаючи відкриття нафтового сектору для іноземних інвестицій, що супроводжувалося скасуванням частини американських санкцій. Цей закон про амністію є центральним елементом ширших реформ, ініційованих Родрігес, яка також анонсувала національні консультації для створення нової судової системи.

Критичні питання залишаються щодо ефективності та легітимності цього акту, оскільки його імплементація залежить від існуючої судової системи, яка викликає серйозні занепокоєння у правозахисників. Наприклад, опозиційний лідер Хуан Пабло Гуаніпа, звільнений раніше, був повторно заарештований менш ніж за дванадцять годин за нібито порушення умов звільнення. Загалом, цей крок розглядається як спроба стабілізувати політичну ситуацію після усунення Мадуро, а не як всеосяжне рішення для транзитної справедливості, зважаючи на виключення певних категорій злочинів та відсутність гарантій щодо майнових прав.