Місія Solar Orbiter фіксує дані на піку сонячного циклу 2026 року

Спільна місія Європейського космічного агентства (ЄСА) та НАСА, апарат «Сонячний орбітер» (Solar Orbiter), продовжує збір критично важливих даних на початку 2026 року, коли Сонце нещодавно пройшло пік свого поточного сонячного циклу. Основна мета апарату полягає у з'ясуванні механізмів генерації та управління Сонцем геліосферою — магнітною бульбашкою, що оточує Сонячну систему. Апарат забезпечує спостереження з близької відстані та з високих широт, що є незамінним для сонячної та геліосферної фізики.

Дані, отримані «Сонячним орбітером», набули особливого значення після різкого зростання сонячної активності на початку січня 2026 року. Зокрема, 18 січня 2026 року о 18:09 за UTC стався потужний сонячний спалах класу X, який був найсильнішим на той час на початку 2026 року та першим класу X більш ніж за місяць. Цей спалах супроводжувався потужним викидом корональної маси (ВКМ), який досяг Землі 19 січня 2026 року, спричинивши сильну геомагнітну бурю, класифіковану як S4 за шкалою GOES. Пік інтенсивності цього потоку високоенергетичних частинок припав на 19:15 UTC 19 січня 2026 року, досягнувши рівня S4 (сильний), що ставить його в один ряд із найінтенсивнішими радіаційними бурями в записах GOES з 2003 року. Ця подія має пряме значення для критичної інфраструктури, включаючи електромережі, авіацію та електроніку супутників, що особливо актуально для поточних програм, як-от місії «Артеміда», які планують доставити перших астронавтів на Місяць цього року.

Апарат «Сонячний орбітер» був запущений у лютому 2020 року, використовуючи високо еліптичну орбіту, що дозволяє йому спостерігати Сонце ближче, ніж Меркурій, на відстані до 0,284 астрономічних одиниць. Унікальна орбіта апарата дає змогу отримувати зображення корони з високою роздільною здатністю та спостерігати за полярними областями Сонця, які важко побачити з Землі. Ключові дані щодо довготривалого моніторингу були отримані ще у 2024 році, коли було зафіксовано відстеження активної області NOAA 13664 протягом 94 діб поспіль з квітня по липень 2024 року. Це стало можливим завдяки синергії даних «Сонячного орбітера» та апарата NASA SDO, що забезпечило майже безперервне спостереження за повним життєвим циклом регіону, від його зародження на невидимому для Землі боці до розпаду. Цей рекордний період спостереження, що охопив три повні сонячні оберти, дозволив дослідникам, зокрема вченим з ETH Zurich та IRSOL, вивчити еволюцію магнітної структури, яка стала причиною найпотужніших спалахів за останні два десятиліття.

Нещодавні дослідження, опубліковані 21 січня на основі даних, зібраних 30 вересня 2024 року, виявили, що сонячні спалахи зростають через каскадний процес, який отримав назву «магнітна лавина». Спостереження з «Сонячного орбітера», зокрема за допомогою інструментів EUI, SPICE, STIX та PHI, зафіксували, як слабкі магнітні збурення швидко множилися, спричиняючи ланцюгову реакцію вивільнення енергії. Цей процес призвів до прискорення частинок до 40–50% швидкості світла та утворення потоків плазми, що «дощили» в атмосфері Сонця вже після піку спалаху. Плануючи свою наукову програму, «Сонячний орбітер» має низку наступних етапів: з лютого 2026 року розпочнеться новий набір Вікон Дистанційного Зондування, під час якого апарат досягне максимального нахилу орбіти у 17° цього року. Крім того, у Берліні заплановано спільний науковий семінар з 16 по 19 березня 2026 року для обговорення досягнень у розумінні впливу магнітного поля на геліосферу.