Телескоп «Хаббл» зафіксував галактику NGC 2775 з унікальною гібридною будовою

Космічний телескоп «Хаббл», спільний проєкт Американського космічного агентства (NASA) та Європейського космічного агентства (ESA), надав науковцям надзвичайно детальні зображення галактики NGC 2775. Морфологія цього космічного об'єкта досі залишається предметом жвавих дискусій серед астрономів. Галактика, відома також як Caldwell 48, розташована у сузір'ї Рака, а відстань до неї від нашої планети оцінюється приблизно у 67 мільйонів світлових років.

Суть загадки NGC 2775 полягає у її подвійній природі, що кидає виклик стандартним класифікаціям. Центральна частина цієї системи демонструє гладке ядро, яке майже повністю позбавлене газу. Така характеристика типова для еліптичних галактик. Проте, зовнішні шари оточені кільцем пилу, де помітні розрізнені скупчення новостворених зірок, що є ознакою спіральних систем. Більшість дослідників схиляються до класифікації NGC 2775 як флоккулентної спіральної галактики, позначаючи її як SA(r)ab. Це позначення вказує на наявність спіральної структури без перемички, але з вираженою кільцевою архітектурою. Водночас, деякі фахівці припускають, що NGC 2775 може належати до рідкісного класу лінзоподібних галактик — перехідного типу, який поєднує риси як спіральних, так і еліптичних систем.

Ядро цієї галактики, що простягається на кутовий радіус 0,4 кутової хвилини, наразі неактивне і майже не містить газу. Це суттєво обмежує поточний процес зореутворення. Ймовірно, така ситуація є наслідком інтенсивних минулих спалахів наднових зірок, які викинули значну частину газу на периферію. Існують вагомі докази того, що ця незвичайна морфологія стала результатом давніх галактичних взаємодій, зокрема, процесів злиття. На користь цієї гіпотези свідчить виявлення слабкого водневого хвоста, який тягнеться майже на 100 000 світлових років навколо NGC 2775. Цей газовий слід, очевидно, є залишком однієї або кількох поглинених галактик-супутників.

Гравітаційний зв'язок між об'єктами підсилюється тим, що сусідня неправильна галактика NGC 2777 також демонструє припливний водневий хвіст, спрямований у бік NGC 2775. NGC 2775 виступає домінуючим членом невеликої Групи NGC 2775, до якої також належать UGC 4781 та NGC 2777. Ця група, у свою чергу, є частиною більшого Скупчення Антилії-Гідра у межах Сверхскупчення Діви. Варто зазначити, що відкриття цієї галактики належить Вільяму Гершелю, який зафіксував її 19 грудня 1783 року.

Нові дані, отримані «Хабблом», були доповнені аналізом світла у червоному діапазоні, отриманого від водню. Це дозволило більш точно нанести на карту зони активного зореутворення у зовнішньому кільці. На отриманих знімках ці зони виглядають як ніжні рожеві структури. Незважаючи на наявність зореутворення на периферії, сама галактика не демонструє ознак поточної спалах-активності. Візуальні розміри NGC 2775 становлять приблизно 4,3 на 3,3 кутових хвилини, а її видима зоряна величина дорівнює 10,4. В астрономічних базах даних зафіксовано одне спостереження наднової — SN 1993Z (Тип Ia), яка була відкрита 23 вересня 1993 року. Це свідчить про те, що галактика, хоч і спокійна зараз, має історію бурхливих подій.