Нова мапа Антарктиди: під крижаним щитом виявлено прадавні річкові системи та гірські хребти

У січні 2026 року на сторінках престижного наукового видання «Science» було оприлюднено результати масштабного топографічного дослідження, яке охопило всю територію Антарктиди. Ця робота вперше дозволила з надзвичайною точністю відтворити вигляд ландшафту, що протягом мільйонів років був прихований під гігантським крижаним щитом площею 14 мільйонів квадратних кілометрів. Це дослідження знаменує собою колосальний крок уперед у пізнанні білого континенту, адже переважна частина його підлідної поверхні досі вважалася однією з найменш вивчених зон у всій Сонячній системі. Попередні спроби радіолокаційного сканування, які проводилися за допомогою авіації або наземних експедицій, часто демонстрували низьку роздільну здатність та мали значні прогалини в даних, що неминуче призводило до надмірного згладжування гострих і складних геологічних структур на мапах.

Для досягнення такої деталізації міжнародна група дослідників впровадила інноваційну технологію, відому як Аналіз пертурбації льодового потоку (Ice Flow Perturbation Analysis, IFPA). Ця методологія майстерно поєднує супутникові дані високої роздільної здатності про швидкість та напрямок руху льоду з комплексними фізичними моделями течії крижаних мас над корінними породами, а також актуальними вимірюваннями товщини льоду. Завдяки IFPA вчені змогли ідентифікувати мезомасштабні особливості рельєфу, які залишалися непоміченими в попередніх інтерпольованих продуктах, таких як Bedmachine Antarctica. Новий метод дозволяє чітко розрізняти геологічні об'єкти на глибині від 2 до 30 кілометрів під поверхнею щита. Результатом такої високотехнологічної візуалізації стало відкриття розгалужених систем прадавніх річкових каналів, що простягаються на сотні кілометрів, а також виявлення різких тектонічних розломів, які раніше були абсолютно невидимими для науки.

Професор Роберт Бінгхем, який представляє Школу наук про Землю Единбурзького університету, зауважив, що людство вперше отримало можливість спостерігати за відносним розподілом цих надзвичайно різноманітних ландшафтів у масштабах усього континенту. Глибоке розуміння підльодовикової морфології є критично важливим завданням, оскільки саме геологічні особливості дна безпосередньо формують динаміку руху льодових мас. Це знання має вирішальне значення для вдосконалення прогнозів щодо глобального підвищення рівня моря, спровокованого таненням льодовиків. Наприклад, наявність більш пересіченої та нерівної місцевості може виступати природним бар'єром, що суттєво сповільнює відтік льоду до океану. Матьє Морлігем з Дартмутського коледжу також акцентував увагу на тому, що детальне картографування ландшафту під Антарктидою є обов'язковою умовою для побудови точних прогностичних моделей поведінки крижаного покриву в майбутньому.

Хоча впровадження методу IFPA забезпечує безпрецедентний рівень деталізації, фахівці визнають, що він базується на певних теоретичних допущеннях щодо природи течії льоду. Це вносить у результати певну частку наукової невизначеності та поки що не дозволяє ідеально відобразити найдрібніші форми рельєфу. Проте нова цифрова мапа, створена під керівництвом Хелен Оккенден з Единбурзького університету та Інституту наук про Землю в Греноблі, вже зараз слугує фундаментальним орієнтиром для майбутніх польових радіолокаційних робіт. Провідні гляціологи світу зазначають, що такі глобальні ініціативи, як Міжнародний полярний рік 2031–2033 років, відкриють нові горизонти для інтеграції польових спостережень та комп'ютерних моделей. Це дозволить остаточно розкрити таємниці геологічної історії Антарктиди, які наразі надійно заховані під багатокілометровим шаром вічної криги.