Аналіз Манускрипту Войнича: Кодований Текст Початку XV Століття та Нові Методи Дешифрування

Рукопис Войнича, ілюстрований кодекс, написаний невідомим шифром, залишається однією з найглибших історичних таємниць, чиє походження та зміст століттями кидають виклик криптографам та лінгвістам. Радіовуглецеве датування пергаменту, проведене в Університеті Аризони, чітко визначило вік матеріалу періодом 1404–1438 років, що виключає Роджера Бекона як можливого автора. Наразі цей загадковий том зберігається у Рідкісній книжковій та рукописній бібліотеці Бейнеке Єльського університету під інвентарним номером MS 408. Розміри рукопису становлять приблизно 23,5 см × 16,2 см × 5 см, складаючись із близько 240 сторінок пергаменту з телячої шкіри, хоча початкова кількість сторінок, ймовірно, була більшою.

Серед заплутаних малюнків рукопису виділяються зображення людей, невідомих рослин та астрономічних символів, що додає твору містичності. Палеографічний аналіз, зокрема дослідження, проведене Лізою Девіс, дозволив ідентифікувати авторство п'яти різних переписувачів, що свідчить про більш колаборативний характер роботи, ніж вважалося раніше. Текст, що складається приблизно зі 170 000 символів, розділених на близько 35 000 умовних «слів», демонструє статистичні властивості, які, хоча й мають схожість із природними мовами, водночас мають унікальні особливості, наприклад, нижчий показник другої умовної ентропії (h2 близько 2) порівняно з природними мовами (3–4).

У 2025 році журналіст Майкл Греско опублікував у науковому виданні «Cryptologia» дослідження, яке вагомо доводить, що Манускрипт Войнича, найімовірніше, є зашифрованим. [cite:search:Майкл Греско Cryptologia 2025 шифр Найбе] Основою його роботи став унікальний алгоритм, названий «шифр Найбе», розроблений ним на основі дослідження математичних загальноприйнятих принципів. Метод «шифру Найбе» передбачає послідовну обробку латинського чи італійського тексту: його об'єднують в один потік, а потім багаторазово сегментують на блоки з однієї та двох літер, причому дволітерні блоки отримують синтаксичну структуру, поділяючись на префікс і суфікс. Моделювання показало надзвичайно високу кореляцію зі статистичними аномаліями рукопису, надаючи дослідникам точніші інструменти для подальшого аналізу.

Новітні підходи 2025 року також зосереджуються на моделюванні текстових структур за допомогою штучного інтелекту та аналізі лінгвістичних зсувів, припускаючи, що рукопис може шифрувати структуровану, можливо, навіть мнемонічну мову. Паралельно з цими складними математичними принципами, як-от золотий перетин та послідовність Фібоначчі, з'явилася інформація про роботу «Ключ Войнича VX-2025», яка стверджує, що вона перекладає текст у короткі рецепти та нотатки.

Історично відомо, що рукопис належав імператору Рудольфу II (1552–1612), який придбав його за 600 золотих дукатів, помилково вважаючи його працею Роджера Бекона. Ці нові криптографічні та статистичні дослідження, що використовують такі інструменти, як ентропія та закон Ципфа, активізують дискусію навколо цієї книги, яка, незважаючи на спроби дешифрування навіть колишніми британськими та американськими військовими криптоаналітиками часів Першої та Другої світових воєн, залишається нерозгаданою. Стилістичний аналіз вказує на можливе походження з Італії періоду Раннього Відродження. Таким чином, наукова спільнота продовжує пошук ключа до тексту, який, можливо, стосується алхімії чи ботаніки, як припускав Грег Ходжінс з Університету Аризони.