Термін дії Договору СНО-III вичерпано: світ опинився на порозі нової гонки ядерних озброєнь

У четвер, 5 лютого 2026 року, офіційно завершився термін дії Договору про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III). Цей документ залишався останнім юридично зобов’язуючим механізмом, який стримував ядерні потенціали Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки. З його зникненням було зруйновано один із фундаментів міжнародної стабільності, що фактично знімає будь-які обмеження на розгортання ядерних арсеналів обома наддержавами.

Ця подія знаменує собою завершення більш ніж п'ятдесятирічної епохи контролю над озброєннями, переводячи глобальну безпеку у стан нерегульованого суперництва. Договір, який набув чинності 5 лютого 2011 року після його підписання в Празі 8 квітня 2010 року, встановлював чіткі межі: не більше 1550 розгорнутих стратегічних боєзарядів та 800 розгорнутих і нерозгорнутих пускових установок для кожної сторони. Тепер ці кількісні рамки стали історією.

Напередодні, 4 лютого, російська сторона заявила, що через відсутність офіційної відповіді з боку Вашингтона на пропозицію про річне добровільне дотримання обмежень, Москва більше не вважає себе зв'язаною зобов'язаннями за СНО-III. Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, зазначив, що країна готова до військово-технічних контрзаходів задля гарантування власної безпеки. Попри це, він зауважив, що Росія залишається відкритою до рівноправного діалогу і нібито не прагне втягуватися у виснажливу гонку озброєнь.

Одним із найважливіших аспектів договору був режим верифікації, який включав інспекції на об'єктах та регулярний обмін даними. Хоча інспекційну діяльність було призупинено ще з 2023 року, формальна наявність механізмів забезпечувала певну передбачуваність. Державний департамент США висловив занепокоєння, що без цих заходів рівень обізнаності про стан російських ядерних сил — зокрема міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів та важких бомбардувальників — суттєво знизиться.

Варто нагадати, що у вересні 2025 року президент Володимир Путін пропонував продовжити дію обмежень на один рік. Умовою було утримання США від кроків, що підривають стратегічний баланс, як-от розгортання системи протиракетної оборони «Золотий купол». Дональд Трамп, який обійняв посаду президента США у січні 2025 року, сприйняв цю ініціативу позитивно, проте офіційного закріплення домовленостей так і не відбулося.

СНО-III не був ідеальним для жодної зі сторін, і Москва, і Вашингтон мали взаємні претензії. Проте раніше сторони знаходили компроміси, які втілювалися в підписані угоди. Сьогодні ж, коли дипломатичні відносини деградували до критичного рівня, здатність до поступок зникла. Відсутність розуміння реального стану арсеналу опонента створює ризик хибних оцінок загрози, що безпосередньо впливає на військове планування та стратегію застосування сил.

Ситуація стає ще складнішою через позицію Пекіна. Попри наполегливі заклики адміністрації Трампа, Китай категорично відмовляється від участі у тристоронніх переговорах. Представник МЗС КНР Лінь Цзянь підкреслив, що ядерний потенціал Китаю перебуває на рівні, який неможливо порівняти з арсеналами США чи Росії, тому вимоги про його обмеження є «несправедливими та нерезонними».

Провідні аналітики попереджають, що світ може поринути у тристоронню гонку озброєнь, яка за своєю небезпекою перевершить часи Холодної війни. Хоча Росія та США наразі контролюють понад 80% світових ядерних запасів, арсенал КНР, за даними СІПРІ, демонструє найшвидші темпи зростання, досягнувши позначки у 600 боєголовок. Припинення дії СНО-III, який свого часу замінив Договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів 2002 року, ставить під удар усю архітектуру міжнародної безпеки, що вибудовувалася з часів Договору ОСО-I 1972 року.