У суботу, 3 січня 2026 року, Сполучені Штати Америки провели масштабну військову операцію на території Венесуели, результатом якої стало захоплення та вивезення з країни президента Ніколаса Мадуро та першої леді Сілії Флорес. Ця подія стала найбільш прямим і значним військовим втручанням США у Латинській Америці з моменту операції 1989 року проти Мануеля Нор'єги у Панамі, що миттєво підвищило геополітичну напругу та спричинило коливання на світових ринках.
Операція, підтверджена президентом США Дональдом Трампом у соціальній мережі Truth Social як успішна, була здійснена елітними підрозділами, зокрема силами Армії США Delta Force у взаємодії з американськими правоохоронними органами в рамках «Операції Південний Спис». Кінетична фаза розпочалася близько 2:00 за венесуельським часом (06:00 GMT) із серії вибухів у Каракасі, що призвело до знеструмлення південної частини столиці, де розташована військова база. Очевидці повідомляли про низьколітаючі літаки, а кадри з місця подій демонстрували стовпи диму над військовими об'єктами, зокрема над авіабазою Ла-Карлота, де було зафіксовано знищення російського зенітного ракетного комплексу «Бук-М2Е». Силова фаза захоплення, за даними американських ЗМІ, тривала менше тридцяти хвилин.
У відповідь на дії Вашингтона, венесуельський уряд, очолюваний Віце-президентом Делсі Родрігес, оголосив у країні загальнонаціональний надзвичайний стан та мобілізував державні сили, засудивши дії як «імперіалістичну агресію». Вашингтон обґрунтував операцію федеральними звинуваченнями, висунутими ще у березні 2020 року, проти Мадуро за звинуваченнями у наркотероризмі. Генеральний прокурор США Пем Бонді підтвердила, що Мадуро та Флорес постануть перед судом у Південному окрузі Нью-Йорка. Водночас, серед американських законодавців, зокрема сенаторів Енді Кіма та Рубена Гальєго, виникли питання щодо конституційної основи цієї акції без офіційного оголошення війни.
Міжнародна реакція на подію була поляризованою. Президент Аргентини Хав'єр Мілей висловив підтримку захопленню, тоді як лідери Росії, Куби та Ірану рішуче засудили удар як збройну агресію. Президент Колумбії Густаво Петро, чия країна приймає майже 3 мільйони венесуельських біженців, назвав це «нападом на суверенітет Венесуели та Латинської Америки», закликавши до скликання Ради Безпеки ООН; Колумбія у 2026 році має непостійне місце в РБ ООН. Європейський Союз, представлений Урсулою фон дер Ляєн та Каєю Каллас, закликав до стриманості та дотримання міжнародного права.
Операція, яка стала кульмінацією ескалації тиску з серпня 2025 року, може суттєво вплинути на енергетичний сектор. Венесуела володіє найбільшими у світі запасами нафти — 303 мільярди барелів, що становить близько п'ятої частини світових запасів. Хоча короткостроковий хаос може спричинити зростання цін, довгостроковий прогноз передбачає зниження цін через потенційне відновлення видобутку та зняття санкцій, що може завдати удару по фінансових можливостях Росії. Регіональна стабільність залишається під загрозою, враховуючи, що східний сухопутний кордон Колумбії з Венесуелою простягається на 2 219 кілометрів, а потенційна нова хвиля міграції посилить навантаження на сусідні країни.
