Економічна криза та протести в Ірані: обвал ріала та політичний виклик

Наприкінці грудня 2025 року Іран охопила хвиля загальнонаціональних протестів та страйків, спровокована безпрецедентною економічною кризою та обвалом національної валюти. Виступи, що розпочалися 28 грудня 2025 року, швидко трансформувалися з економічного невдоволення у відкритий політичний опір Ісламській Республіці, включаючи прямі заклики проти Верховного лідера Алі Хаменеї.

Каталізатором став фінансовий колапс: іранський ріал (IRR) впав до позначки близько 1,4 мільйона за долар США до кінця грудня, що означає втрату понад двох третин своєї вартості з 2022 року. Ця девальвація супроводжувалася стрімким зростанням загальної річної інфляції, яка, за деякими даними, перевищила 40%, а продовольча інфляція сягнула 57,90% станом на вересень 2025 року. Епіцентром перших акцій став Великий Базар у Тегерані, де торговці 28 грудня 2025 року оголосили страйк, закривши свої крамниці на знак протесту проти економічної ситуації. До руху невдовзі долучилися університетські студенти, а протестні настрої поширилися на Кухдашт, провінцію Фарс, Карадж, Хамадан, Ісфахан, Шираз та Єзд.

На відміну від протестів 2022 року під гаслом «Жінка, Життя, Свобода», нинішній рух очолила традиційно консервативна верства базару, яка раніше підтримувала режим. Реакція силових структур була жорсткою: у Тегерані застосовували сльозогінний газ та водомети, тоді як у провінції Фарс з'явилися повідомлення про використання бойових набоїв. У Кухдашті внаслідок зіткнень загинув 21-річний доброволець ополчення Басідж Амірхоссам Ходаяр Фард, захищаючи громадський порядок, а також було поранено співробітників безпеки.

На тлі заворушень уряд, очолюваний Президентом Масудом Пезешкіаном (на посаді з липня 2024 року), намагався маневрувати. Заступник виконавчої влади звинуватив у гіперінфляції західні санкції та «економічну війну», тоді як речниця уряду Фатеме Мохаджерані визнала, що протести виникають через «природний тиск на засоби існування людей». Президент Пезешкіан поставив питання, чи зможе уряд вирішити проблеми населення, чи країна «потрапить у пекло». У відповідь на кризу було оголошено раптовий вихідний у 21 провінції під приводом холодної погоди, а також відбулася заміна голови Центрального банку на колишнього міністра економіки Абдолнассера Хемматі.

Контекст цих подій посилюється наслідками 12-денної війни Ірану з Ізраїлем у червні 2025 року, після якої Тегеран заявив про припинення збагачення урану в обмін на можливе послаблення санкцій. Ріал втратив близько 40% своєї вартості саме після цього військового зіткнення. Крім того, правозахисні організації Iran Human Rights (IHR) та HRANA зафіксували щонайменше 1500 або 1922 страти у 2025 році відповідно, що свідчить про зростання репресивних заходів. На міжнародній арені колишній президент США Дональд Трамп, який розпочав другий термін у січні 2025 року, погрожував Ірану «жорсткою відповіддю» у разі спроб нарощування ядерного чи балістичного потенціалу.

Опозиційні діячі висловили різні оцінки ситуації. Лауреатка Нобелівської премії Миру Шірін Ебаді заявила, що Ісламська Республіка перебуває у своїх «останніх днях». Реза Пахлаві закликав до повалення режиму, тоді як політичний активіст Мостафа Таджзаде, перебуваючи у в'язниці Евін, висловив занепокоєння щодо ризику «анархії та хаосу» за відсутності чіткого плану виходу. Прокурор Ірану попередив, що протести, які переростають у «бешкетування», зустрінуть «рішучу відповідь». Ці події становлять серйозний виклик для іранського керівництва, роблячи стабільність режиму у 2026 році критично залежною від здатності стабілізувати фінанси та контролювати суспільне невдоволення.