Тридцять років служби SOHO: від порятунку місії до відкриття комет та геліосейсмології

Спільний проєкт Європейського космічного агентства (ESA) та NASA, обсерваторія SOHO (Сонячна і геліосферна обсерваторія), 2 грудня 2025 року відзначила три десятиліття своєї роботи. Апарат, запущений у 1995 році, мав розрахунковий термін служби лише два роки. Проте він продовжує свою безцінну роботу з точки Лагранжа L1, розташованої між Сонцем та Землею, забезпечуючи майже безперервний моніторинг нашої зірки. Це вражаюче довголіття, що у п'ятнадцять разів перевищує початкові прогнози, є яскравим свідченням стійкості міжнародної співпраці та високої якості інженерних рішень, як підкреслила Професор Керол Манделл, Директор ESA з наукових питань.

Експлуатація SOHO була сповнена драматичних технічних випробувань, які продемонстрували виняткову живучість місії. Влітку 1998 року, лише через два з половиною роки після старту, апарат втратив керування, що призвело до тримісячної тиші у зв'язку. Це стало одним із найскладніших епізодів порятунку в історії освоєння космосу. Невдовзі після відновлення зв'язку, у грудні 1998 року, вийшли з ладу всі три гіроскопи, які є ключовими для стабілізації апарата. Інженери NASA та ESA проявили справжню винахідливість, розробивши інноваційне програмне забезпечення. Воно дозволило SOHO функціонувати без гіроскопів, і вже до лютого 1999 року його було успішно завантажено на борт. Це зробило SOHO першим космічним апаратом, стабілізованим за трьома осями без використання цих критично важливих компонентів.

SOHO стала справжнім піонером у сфері геліосейсмології. Цей метод дає змогу досліджувати внутрішню будову Сонця шляхом аналізу його коливань. Завдяки даним місії було встановлено, що плазма всередині кожного сонячного півкулі циркулює у єдиній глобальній конвеєрній стрічці. Повний оберт цієї стрічки займає приблизно 22 роки, що точно корелює із сонячним магнітним циклом. Крім того, дослідження значно уточнили відомості про світність Сонця: загальна сонячна іррадіація змінюється лише на 0,06% протягом циклу, тоді як екстремальне ультрафіолетове (EUV) випромінювання подвоюється між мінімумом та максимумом активності.

Однією з найважливіших функцій SOHO залишається моніторинг космічної погоди, де коронограф LASCO відіграє незамінну роль. Цей інструмент здатний фіксувати корональні викиди маси (КВМ), надаючи попередження про потенційно руйнівні геомагнітні бурі, які наближаються до Землі, з випередженням до трьох діб. Значимість цієї роботи була закріплена законодавчо у Сполучених Штатах із прийняттям акту PROSWIFT у жовтні 2020 року.

Цікавим, хоча й несподіваним, результатом роботи SOHO стало її перетворення на найпродуктивніший інструмент для відкриття комет в історії астрономії. Станом на квітень 2024 року апарат зафіксував 5000 комет. Переважна більшість цих відкриттів була зроблена завдяки зусиллям громадянських науковців у рамках програми Sungrazer, яку фінансує NASA. Ці об'єкти, часто звані «сонцецараючими», проходять надзвичайно близько до зірки, що робить їх видимими лише завдяки здатності коронографа блокувати яскравий сонячний диск.

На тлі появи нового покоління апаратури, SOHO заклала міцний фундамент для своїх наступників. Серед них — операційний супутник NOAA SWFO-L1, запущений 24 вересня 2025 року з Космічного центру Кеннеді у Флориді. SWFO-L1, який після виходу на орбіту L1 отримає назву SOLAR-1, є першим супутником NOAA, повністю орієнтованим на оперативні спостереження за космічною погодою. Він забезпечить безперервність даних, які раніше збирали й SOHO, і DSCOVR. Професор Керол Манделл та науковий співробітник проєкту SOHO Даніель Мюллер (який з 2023 року працює науковим співробітником Solar Orbiter) разом з іншими колегами опублікували огляд спадщини місії у журналі Nature Astronomy 2 грудня 2025 року. Команди ESA та NASA одностайно визнають SOHO наріжним каменем сучасної сонячної фізики, чия довговічність та наукова віддача значно перевершили початкові дворічні очікування.