Теоретичне дослідження, опубліковане у лютому 2026 року в «International Journal of Plasma Environmental Science and Technology», представило новий фізичний механізм, який припускає наявність зв'язку між інтенсивними сонячними явищами та точним моментом виникнення сейсмічних подій на Землі. Ця робота науковців Кіотського університету під керівництвом провідного автора Кена Умено зосереджена не на формуванні тектонічної напруги, а на чиннику, що може стати «останнім поштовхом» для геологічних структур, які перебувають у критично напруженому стані.
Запропонована модель постулює, що потужні сонячні збурення спричиняють деформації в іоносфері планети. Ці іоносферні зміни, своєю чергою, генерують електричні поля, які через механізм ємнісного зв'язку проникають у глибокі тріщини земної кори. Ключовим елементом гіпотези є геологічні розломи, що містять воду в надкритичному стані та розглядаються як природні електричні конденсатори.
Згідно з розрахунками вчених, передача електричного заряду від іоносфери збільшує електростатичний тиск усередині цих кіркових «конденсаторів». Величина цього тиску є порівнянною із силами припливів, чого теоретично може бути достатньо для подолання порогу міцності та ініціювання розриву породи. Автор дослідження Кен Умено підкреслює, що робота стосується виключно часового аспекту ініціювання, а не довгострокового прогнозування чи процесу генерації самої тектонічної напруги.
Як ілюстративний приклад дослідники навели часовий збіг між потужним сонячним спалахом та землетрусом на півострові Ното в Японії, що стався у 2024 році. Водночас зазначається, що кореляція не доводить прямого причинно-наслідкового зв'язку, тому цей збіг потребує подальшого вивчення. Складність емпіричної перевірки гіпотези полягає у труднощах точного визначення параметрів води в мікротріщинах та стабільності діелектричної проникності кори в реальних умовах.
Дана теоретична праця пропонує конкретний фізичний механізм, що діє в межах уже існуючих критичних умов у розломах, відкриваючи нові перспективи для розуміння комплексних взаємозв'язків у природних системах планети. Для підтвердження цієї концепції планується інтеграція даних про космічну погоду з результатами високоточної томографії іоносфери.
