Астрономи виявили рідкісне зіткнення планет біля зірки, схожої на Сонце, за 11 000 світлових років від нас

Анастасіос (Енді) Цанідакіс, докторант кафедри астрономії Вашингтонського університету (UW), під час аналізу архівних телескопічних даних за 2020 рік натрапив на сліди масштабної космічної катастрофи. Об’єктом його пильної уваги стала зірка Gaia20ehk, що розташована у сузір’ї Корми на відстані приблизно 11 000 світлових років від нашої планети. Це відкриття стало можливим завдяки ретельному вивченню змін у поведінці віддаленого світила, яке раніше вважалося цілком стабільним та передбачуваним об'єктом.

Зірка Gaia20ehk належить до головної послідовності та за своїми фізичними характеристиками дуже нагадує Сонце, що зазвичай передбачає рівномірний рівень світності протягом тривалих епох. Проте, починаючи з 2016 року, дослідники зафіксували три послідовні та чітко виражені падіння її яскравості, а до 2021 року світловий потік став демонструвати повну хаотичність, що є вкрай нетиповим для зірок сонячного типу. Науковці встановили, що причиною такої аномалії є наявність колосальних обсягів каміння та пилу, які обертаються навколо зірки та періодично блокують світло, що досягає Землі.

Найбільш вірогідним джерелом цієї великої хмари уламків виявилася катастрофічна подія — пряме лобове зіткнення двох планет, що раніше оберталися навколо Gaia20ehk. Джеймс Девенпорт, доцент кафедри астрономії UW та старший автор дослідження, вказав на критично важливий діагностичний фактор: одночасно зі зниженням інтенсивності видимого світла було зафіксовано різкий сплеск в інфрачервоному діапазоні. Такий тепловий профіль однозначно відповідає потужному планетарному удару, що генерує значну енергію, на відміну від менш енергійних дотичних зіткнень. Результати цієї наукової праці, опубліковані 11 березня 2026 року в журналі The Astrophysical Journal Letters, підтверджують, що ця подія має вражаючу схожість із гіпотетичним ударом, який призвів до формування системи Земля—Місяць близько чотирьох з половиною мільярдів років тому.

Хмара уламків, що утворилася в системі Gaia20ehk, обертається на відстані, еквівалентній одній астрономічній одиниці (AU) від зірки, що фактично збігається з дистанцією від Землі до Сонця. Це надає дослідникам унікальну можливість спостерігати в реальному часі за процесами, що лежать в основі формування планетних систем, що має фундаментальне значення для астробіології, враховуючи роль Місяця у стабілізації умов для життя на Землі. Підтвердження через інфрачервоний аналіз тепер надає надійний метод для диференціації масштабних планетарних зіткнень від інших типів космічних подій, що спричиняють затемнення.

Девенпорт прогнозує, що завдяки введенню в експлуатацію Обсерваторії імені Вери С. Рубін, яка розпочала свою роботу у 2025 році, вчені зможуть виявити до 100 нових кандидатів на подібні зіткнення протягом наступного десятиліття. Це значно розширить розуміння поширеності сценаріїв формування планет, аналогічних земному, у масштабах галактики. На даний момент уламки в системі Gaia20ehk поступово охолоджуються, і вченим знадобиться чимало часу, можливо, навіть століття, щоб остаточно визначити, чи сформується з них нова планета, система кілець або ж масивний супутник.