Стійкість снігу в Гіндукуш-Гімалаях досягла 23-річного мінімуму, що сигналізує про ризики для водного забезпечення

Регіон Гіндукуш-Гімалаїв (ГГГ), який часто називають «Третім полюсом» через його величезні запаси льоду та снігу, зіткнувся з критичною проблемою водного забезпечення. Ця проблема загострилася через різке скорочення стійкості сезонного снігу протягом зимового періоду 2024-2025 років. Цей період став третім поспіль роком з накопиченням снігу нижче норми, що призвело до рекордно низького показника стійкості снігу за останні 23 роки. Дані, представлені у «Оновленні щодо снігу за 2025 рік» Міжнародного центру інтегрованого розвитку гір (ICIMOD), свідчать, що стійкість снігу була на 23,6 відсотка нижчою за середній показник за 20 років, який охоплює період з 2003 по 2023 рік.

Стійкість снігу, що вимірює тривалість перебування снігу на землі з листопада по березень, є життєво важливим індикатором майбутньої доступності води. Це пов'язано з тим, що танення снігу забезпечує майже 23 відсотки річного стоку великих річкових систем регіону. Таке суттєве зменшення природного водного резервуару безпосередньо загрожує водному забезпеченню приблизно двох мільярдів людей, які залежать від 12 основних річкових басейнів, що беруть свій початок у ГГГ. Ці річки протікають через дев'ять країн, включаючи Індію, Непал та Пакистан. Дефіцит спостерігався у всіх 12 басейнах; басейни Меконгу та Салуїну зафіксували найбільш відчутні падіння, знизившись відповідно на 51,9 відсотка та 48,3 відсотка нижче норми.

Для густонаселених територій басейн Гангу пережив найнижчу стійкість за 23 роки, опустившись на 24,1 відсотка нижче середнього рівня. Водночас басейн Брахмапутри зафіксував дефіцит у 27,9 відсотка. Зменшення надходжень талої води створює напругу для сільського господарства, виробництва гідроенергії та забезпечення питною водою, особливо у пікові періоди на початку літніх місяців. На додаток до проблем із поверхневими водами, майже половина джерел базового стоку для джерел Індійського Гімалайського регіону, за повідомленнями, висихають або стають сезонними. Це безпосередньо впливає на підземні водні витоки, якими користуються близько 200 мільйонів людей у гірських системах Індії.

Зниження базового стоку та висихання джерел тісно пов'язані з непередбачуваними погодними умовами, включаючи тривалі сухі періоди, а також значними змінами у землекористуванні. Такі зміни, як розвиток інфраструктури та вирубка лісів, зменшують здатність ґрунту поповнювати запаси ґрунтових вод. Безпосередній вплив на людей вже очевидний: наприклад, у непальському селі Самдонг громада була змушена переселитися після того, як пересох потік, що живився льодовиком. Генеральний директор ICIMOD, Пема Г'ямтшо, наголосив на необхідності докорінної зміни парадигми у сфері управління водними ресурсами.

Пема Г'ямтшо зазначив, що повторювані аномалії снігового покриву вже є прямим наслідком існуючих викидів вуглецю. Він підкреслив, що це вимагає негайної регіональної співпраці та впровадження адаптаційних стратегій, заснованих на наукових даних, для ефективного управління зростаючою нестачею води. Ситуація вимагає рішучих дій, щоб запобігти поглибленню кризи, що загрожує стабільності цілого регіону, який є колискою великих річок Азії.