Фізик стверджує: NASA може приховувати ознаки позаземних технологій на Місяці

На початку лютого 2026 року відомий фізик-теоретик Маанелі (Макс) Дерахшані став гостем програми «Reality Check» на телеканалі NewsNation. Під час ефіру, що відбувся 3 лютого 2026 року, він поділився своїми резонансними поглядами на природу аномалій, зафіксованих на поверхні Місяця. Ця подія привернула значну увагу громадськості до давніх суперечок про те, які таємниці можуть приховувати місячні зображення, що публікуються космічним агентством NASA.

Дерахшані, чиє ім'я добре відоме у наукових колах завдяки працям у галузі квантової механіки, висловив припущення, що деякі структури на супутнику Землі не є природними утвореннями. На його думку, ці об'єкти можуть бути слідами стародавніх позаземних технологій. Вчений також висунув серйозне звинувачення на адресу NASA, стверджуючи, що агентство навмисно розмиває певні ділянки фотографій, аби приховати ці компрометуючі деталі від очей дослідників.

Науковий бекграунд Маанелі Дерахшані є надзвичайно солідним. Він є випускником Утрехтського університету в Нідерландах, де здобув ступінь доктора філософії з теоретичної фізики. Його професійний шлях включає постдокторські дослідження в престижному Ратгерському університеті та роботу в Інституті Джона Белла, де він займався фундаментальними питаннями фізики. Дерахшані спеціалізується на основах квантової механіки, стохастичних процесах, квантовій гравітації та філософії фізики. Він є автором понад 50 наукових публікацій, серед яких вагомі праці з моделей колапсу хвильової функції та стохастичної механіки. Крім того, він виконує обов'язки старшого наукового радника в CO2 Coalition — організації, що опікується кліматичними питаннями.

Хоча основний масив його досліджень зосереджений на фундаментальній фізиці, останнім часом Дерахшані активно зацікавився темою місячних аномалій. Свої висновки він будує на ретельному аналізі візуальних матеріалів, отриманих у ході різних дослідницьких місій NASA до нашого природного супутника.

В інтерв'ю журналісту Россу Култхарту Дерахшані відкрито заявив, що ймовірність існування штучних споруд на Місяці перевищує 50%. Він послався на дані з апарату Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO), де, на його переконання, чітко видно геометричні форми, які неможливо пояснити звичними геологічними процесами. Зокрема, у кратері Парацельс C він виділив прямокутні об'єкти заввишки до 30 метрів та завдовжки понад 100 метрів, включаючи структуру, що нагадує літеру «T». Вчений підкреслив, що геологія зазвичай не створює таких правильних прямокутних форм. Серед інших прикладів він назвав аномалії в кратері Де Форест та «гарячу точку» в районі Комптон-Белкович, де рівень теплового випромінювання у 20 разів вищий за показники навколишніх територій. Також він згадав про виявлення одностінних вуглецевих нанотрубок у місячному ґрунті — матеріалу, який, за його словами, вимагає складного контрольованого виробництва і не зустрічається в природі спонтанно.

Дерахшані пов'язує ці факти з концепцією «техносигнатур» — ознак технологічної активності позаземних цивілізацій. Він висуває гіпотезу, що NASA може цензурувати зображення відповідно до Закону про космос 1958 року, який дозволяє класифікувати інформацію, що стосується національної безпеки. На підтримку своєї позиції він наводить приклад місії Clementine 1994 року, під час якої, за словами колишнього заступника директора Джона Бранденбурга, спостерігалася ймовірна «будівельна діяльність» на Місяці. Також фізик згадує доповідь Інституту Брукінгса 1960 року, яка попереджала про можливий соціальний колапс у разі відкриття передових інопланетних технологій. На думку Дерахшані, саме страх перед такими наслідками або бажання зберегти перевагу може бути справжньою причиною затримок у реалізації місій Artemis II та III.

Проте ці сміливі твердження викликали хвилю критики з боку широкої наукової спільноти. Провідні астрономи та експерти наголошують, що детальні знімки Місяця сьогодні надають не лише американці, а й космічні агентства Китаю, Індії та Європи. Всі ці дані демонструють ідентичні природні ландшафти, сформовані мільйонами років метеоритного бомбардування та ерозії. Сховати масштабні структури було б технічно неможливо без того, щоб їх не помітили інші держави. Скептики порівнюють аргументи Дерахшані з відомим феноменом «обличчя на Марсі», який виявився лише оптичною ілюзією. Вони наполягають на необхідності оперувати лише тими даними, що пройшли незалежне рецензування, і зазначають, що аматорські телескопи не мають достатньої потужності для перевірки таких дрібних деталей.

Космічне агентство NASA наразі утримується від прямих коментарів щодо цих заяв. Водночас представники агентства неодноразово заявляли про повну прозорість своєї діяльності та відкритість усіх наукових даних для громадськості, підкреслюючи, що вся інформація перебуває у вільному доступі.

Ця дискусія підкреслює існуючу напругу між суворим науковим скептицизмом та незмінним інтересом до альтернативних інтерпретацій космічних даних. Поки триває підготовка до нових етапів програми Artemis, такі розмови спонукають дослідників до ще більш ретельного вивчення місячних панорам. Незалежно від того, чи підтвердяться з часом гіпотези Дерахшані, вони слугують нагадуванням про те, скільки загадок досі приховує наш найближчий космічний сусід навіть після десятиліть інтенсивних досліджень.