Автономний поплавок Argo вперше передав дані з-під льодовиків Денмана та Шеклтона в Антарктиді

На початку грудня 2025 року автономний дрейфуючий апарат типу Argo, запущений фахівцями з Організації наукових та промислових досліджень Співдружності (CSIRO), здійснив історичну передачу даних. Вперше в історії було отримано трансектну інформацію безпосередньо з-під шельфових льодовиків Денмана та Шеклтона, розташованих у Східній Антарктиді. Цей роботизований пристрій продемонстрував виняткову надійність, функціонуючи автономно протягом двох з половиною років.

За цей час апарат зібрав приблизно 200 профілів температури та солоності, охоплюючи діапазон від морського дна до самої основи льодовикового покриву. Особливо вражаючим є те, що робот провів цілих вісім місяців під товщею льоду. У цей період він був повністю занурений і не мав жодної можливості для супутникового зв'язку, що підкреслює складність його місії.

Суть цієї унікальної експедиції полягала у зборі прямих океанографічних вимірювань у тих зонах Східної Антарктиди, які раніше були абсолютно недоступними для досліджень. Доктор Стів Рінтул із CSIRO наголосив, що ці спостереження надають безцінне розуміння вразливості шельфових льодовиків. Дані були зібрані саме у прикордонному шарі води, що знаходиться безпосередньо під льодовиковою основою, що є критично важливим для кліматичних моделей.

Оскільки апарат не міг спливати для передачі даних, вченим довелося застосувати нетривіальний метод для відновлення його траєкторії. Вони зіставляли записи про товщину льоду в точках контакту з уже існуючими супутниковими картами. Загалом, під час своєї роботи під льодовиками робот подолав дистанцію близько 300 кілометрів, що є значним досягненням для підводного апарату в таких умовах.

Детальний аналіз зібраних даних виявив помітну різницю між двома досліджуваними льодовиковими системами. Шельфовий льодовик Шеклтона, який простягається приблизно між 95° та 105° східної довготи, демонструє відносну стійкість. Наразі тепла вода, яка могла б спричинити інтенсивне танення, не проникає під його основу. Цей льодовик, відкритий у 1840 році під час експедиції Чарльза Вілкса, займає площу близько 37,4 тисячі квадратних кілометрів.

На противагу цьому, результати вимірювань підтвердили найгірші побоювання щодо льодовика Денмана. Ця система активно піддається впливу більш теплих водних мас. Льодовик Денмана, який був ідентифікований у листопаді 1912 року експедицією сера Дугласа Моусона, викликає серйозне занепокоєння. Його повне танення потенційно може спричинити зростання глобального рівня моря аж на 1,5 метра. Попередні дослідження, зокрема проєкт BedMachine Antarctica від Каліфорнійського університету в Ірвайні, вже виявили під цим льодовиком каньйон глибиною 3500 метрів нижче рівня моря, що свідчить про його значну нестабільність.

Ці нові наукові дані суттєво поглиблюють наше розуміння взаємодії океану та льоду у цьому критично важливому регіоні планети. Хоча апарат Argo спочатку був розгорнутий для вивчення льодовика Тоттен, результати, отримані з Денмана та Шеклтона, є надзвичайно цінними. Дослідники з CSIRO наголошують, що подібна інформація необхідна для більш точного прогнозування змін рівня моря. Місія була визнана винятково успішною, відкриваючи нові можливості для моніторингу полярних регіонів у майбутньому.