Порятунок китової акули у затоці Салех підкреслює потребу у морській охороні

Нещодавнє успішне звільнення китової акули, що опинилася на мілині поблизу Пулау Сатонда, Західна Нуса Тенггара (НТБ), підкреслює критичну необхідність безперервних зусиль із збереження морського середовища. Ця подія привернула увагу до екологічної вразливості одного з ключових морських ареалів Індонезії, де співіснують унікальна фауна та зростаючий туристичний інтерес. Місцеві мешканці та співробітники Агентства з охорони природних ресурсів НТБ (BKSDA) продемонстрували оперативність у цій надзвичайній ситуації.

16 січня 2026 року було виявлено приблизно семиметрову китову акулу, яка не могла самостійно вийти на глибину, що вимагало негайного втручання. Завдяки злагодженій взаємодії громади та державних органів, тварину вдалося успішно повернути у більш глибокі води наступного ранку, 17 січня 2026 року. Затока Салех у регіоні НТБ визнана життєво важливим середовищем існування, існують докази того, що вона може слугувати раннім місцем розплідника, про що свідчать попередні спостереження за дитинчатами довжиною від 135 до 145 сантиметрів. Цей факт акцентує екологічну цінність території, яка потребує посиленого захисту від антропогенного тиску.

Цей інцидент акцентує на подвійній ролі затоки Салех: вона є як ключовою екологічною зоною, так і зростаючим центром морського туризму, що створює виклики для управління. Урядом провінції НТБ ініційовано пропозицію про офіційне визначення затоки Салех як природоохоронної зони, орієнтованої на біоту, що охоплюватиме площу близько 1 459 квадратних кілометрів. Ефективне управління вимагає впровадження суворого зонування, яке чітко розділить зони суворої екологічної охорони від зон обмеженого використання, щоб мінімізувати загрози, як-от забруднення та зростання інтенсивності руху суден.

Подібні заходи є превентивними, враховуючи, що дослідження в інших туристичних регіонах Індонезії, наприклад, у регіоні «Пташина голова», показали, що понад половина китових акул мають шрами від зіткнень із човнами та рибальським обладнанням. Аналіз даних за 2010–2023 роки в інших індонезійських морських регіонах свідчить, що навіть у захищених зонах ризики від туристичної діяльності та риболовлі залишаються значними, причому у 80% випадків травми спричинені людською діяльністю. Китові акули, найбільші риби у світі, здатні сягати 12 метрів у довжину, є фільтраторами, що живляться планктоном, і їхній вид класифікується як такий, що перебуває під загрозою зникнення через низку антропогенних факторів.

Стратегії збереження в районі НТБ наразі зосереджені на пошуку балансу між економічною вигодою, яку приносить екотуризм, зокрема спостереження за китовими акулами, та необхідністю дотримання суворих екологічних протоколів. Впровадження чітких правил для туристичних операторів та рибалок є ключовим для запобігання подальшим інцидентам, подібним до того, що стався 16 січня 2026 року. Науковці наголошують, що більшість травм, включаючи удари об човни та зіткнення з рибальськими платформами «баган», є цілком запобіжними, що вимагає посилення контролю за дотриманням встановлених зон та правил безпеки руху у важливих місцях проживання цих морських створінь. Порятунок у затоці Салех слугує нагадуванням про необхідність інтеграції природоохоронних заходів у місцеву економічну модель.