Робочі породи собак мають менший відносний розмір мозку, ніж декоративні: результати нових досліджень

У науковому середовищі тривалий час вважалося аксіомою, що у ссавців більший розмір мозку відносно маси тіла свідчить про вищий рівень інтелекту. Ця гіпотеза знаходить своє підтвердження у більшості видів дикої фауни. Однак останні наукові розвідки вказують на те, що домашні собаки, внаслідок багатовікової цілеспрямованої селекції, стали винятком із цього універсального правила. Це ставить під сумнів існування прямої залежності між об’ємом мозку та когнітивними можливостями у видів, що пройшли через процес тривалого одомашнення.

Міжнародна група дослідників провела масштабний аналіз черепів понад 1600 особин, які представляють 172 різні породи собак. У проекті брали участь науковці з таких престижних установ, як Університет Монпельє та Цюрихський університет. Для максимально точної оцінки параметрів вони застосували показник відносного ендокраніального об’єму (REV), що дозволяє порівняти розмір мозку з загальними габаритами тварини. Результати цієї роботи, оприлюднені в журналі Biology Letters, продемонстрували несподівані кореляції між REV, функціональним призначенням породи та її поведінковими особливостями.

Отримані дані свідчать, що собаки, чиї робочі обов'язки вимагають високого ступеня самоконтролю, витривалості та складної розумової діяльності, мають найменші значення REV. До цієї групи належать пастуші та пошуково-рятувальні породи. Зокрема, такі породи, як ротвейлери або сибірські хаскі, що виконують складні завдання, показали найнижчий відносний об’єм мозку порівняно з тілом. Це спостереження дає підстави вважати, що їхні видатні здібності базуються не на великому об’ємі сірої речовини, а на більш ефективній та спеціалізованій організації нейронних зв'язків.

На противагу робочим собакам, дрібні декоративні породи, виведені переважно як компаньйони — наприклад, чихуахуа та померанські шпиці — продемонстрували найвищий відносний об’єм мозку. Дослідження також виявило, що ці породи з високим показником REV часто мають виражені поведінкові маркери, пов'язані з підвищеною тривожністю при розлуці з власником, боязкістю та активним пошуком уваги. Це підкреслює, що селекція на соціальну взаємодію могла змінити еволюційний вектор у бік розвитку специфічних поведінкових схем, які не потребують значного загального об’єму мозку.

Наукова праця також підтвердила, що мозок домашніх собак у середньому приблизно на 20% менший відносно розміру тіла, ніж у їхніх предків — сірих вовків. Це скорочення розпочалося ще на ранніх етапах одомашнення, яке, за деякими даними, стартувало близько двадцяти п'яти тисяч років тому. Проте подальше розведення сучасних порід, імовірно, у відповідь на ускладнення соціального середовища та урбанізацію, призвело до збільшення розміру мозку у сучасних ліній порівняно з більш давніми породами. Еніко Кубіньї з Університету Етвеша Лоранда припускає, що більш складне середовище проживання та зростаюча кількість вимог з боку людини могли стимулювати цей ріст у сучасних ліній.

Таким чином, еволюція під впливом людини призвела до глибокої структурної перебудови собачого мозку, де функціональна спеціалізація, а не абсолютний розмір, визначає успішність у виконанні поставлених завдань. Здатність собаки до навчання, як виявилося, не залежить безпосередньо від відносного об’єму мозку. Це відкриття дозволяє по-новому поглянути на інтелектуальний потенціал різних порід, враховуючи їхню спеціалізацію та історію розвитку.